У порядку денному пленарного засідання 53-ї сесії міської ради попередньо був визначений 51 пункт, але, за пропозиціями депутатів, уже в процесі роботи їх збільшилося до 55 питань. Порівнюючи з іншими засіданнями нинішнього скликання, сформоване число не передбачало тривалого засідання. Однак депутати затрималися в сесійній залі до пізнього вечора. Вони сподівалися того дня поставити заключну крапку своєї діяльності: чітку, виразну й урочисту. Але крапка швидше нагадувала кляксу: розмиту, з дов-гими хвостами. Так, колись добре обладнаний “такелажем” і дбайливо сформованою командою, депутатський “корабель” наприкінці свого плавання став схожий на судно без керма і вітрил. Першу “пробоїну” він отримав у зіткненні з приватними перевізниками. На пленарному засіданні депутатам фактично довелося терміново виправляти ситуацію, котру спричинила незрозуміла позиція управління транспорту і зв’язку на чолі з їхнім колегою Петром Кузьміним разом із куратором цієї галузі, заступником міського голови Андрієм Капурою.
У порядку денному пленарного засідання 53-ї сесії міської ради попередньо був визначений 51 пункт, але, за пропозиціями депутатів, уже в процесі роботи їх збільшилося до 55 питань. Порівнюючи з іншими засіданнями нинішнього скликання, сформоване число не передбачало тривалого засідання. Однак депутати затрималися в сесійній залі до пізнього вечора. Вони сподівалися того дня поставити заключну крапку своєї діяльності: чітку, виразну й урочисту. Але крапка швидше нагадувала кляксу: розмиту, з дов-гими хвостами. Так, колись добре обладнаний “такелажем” і дбайливо сформованою командою, депутатський “корабель” наприкінці свого плавання став схожий на судно без керма і вітрил. Першу “пробоїну” він отримав у зіткненні з приватними перевізниками. На пленарному засіданні депутатам фактично довелося терміново виправляти ситуацію, котру спричинила незрозуміла позиція управління транспорту і зв’язку на чолі з їхнім колегою Петром Кузьміним разом із куратором цієї галузі, заступником міського голови Андрієм Капурою.
Через неї тимчасове рішення виконкому про здорожчання тарифів на проїзд у лютому цього року розтягнулося у часі на сім (!) місяців без відповідних заходів регуляторного акта, їх термінового перегляду після втручання Антимонопольного комітету, що спричинило позов перевіз-ників до суду з його несподіваною для посадовців ухвалою. Наслідком став неабиякий скандал з гучною реакцією хмельничан і все це напередодні виборчої кампанії! Відтак сесія, за пропозицією Олександра Кізляра, зламавши сформований порядок денний, розпочала пленарне засідання з розгляду тарифного питання та відміни лютневого рішення виконкому. Тим часом перед будівлею міської ради зібралися приватні перевізники, вимагаючи тимчасові тарифи не просто затвердити на рівні 3,50 і 3 грн., а ще й збільшити. У сесійній залі обговорення цієї теми з обох сторін неабияк розігріло атмосферу засідання, розпаливши полюси різних думок і взаємних звинувачень. Куратора галузі в залі не було, а ось розчервонілому Петру Кузьміну довелося прийняти удар на себе. Як висловився виконуючий обов’язки міського голови, секретар міської ради Костянтин Чернилевський: “Серед депутатів і посадовців міської влади є люди, які поєднують службові обов’язки з особистими інтересами”. Обранці також не стримувались. Петро Перейма: “Проведений конкурс серед перевізників лише вдарив по комунальному транспорту, а порядку так і немає”. Віталій Діденко: “Треба зменшити побори з водіїв, тоді й тарифи не підніматимуться”. Володимир Швець: “Приватні перевізники не видають квитки пасажирам, як можна визначити реальний пасажиропотік і фактичну собівартість перевезень?”. Світлана Мельник: “Чому наші перевізники не переходять на газ, як у Вінниці, де проїзд дешевший, ніж у Хмельницькому?”. Сергій Болотніков: “Для віддалених мікрорайонів приватні маршрути — єдиний вид транспорту, але доходи людей не настільки великі для такого тарифу”. Узагальнена пропозиція депутатів: повернутися до тарифів у 3 гривні для маршруток і 2,50 для великих автобусів. Контратака делегації перевізників не забарилася: “Ця ситуація сталася з вашої вини і нині перейшла з економічної у політичну площину. Розрахунки обґрунтовані, підготовлені вчасно, і ніколи раніше не викликали непорозумінь. Ви створили кращі умови для комунального транспорту, а ми змушені працювати у збиток. Кому не подобається їздити за 3,50, нехай користуються тролейбусами!”.
Гаряче обговорення впродовж півтори (!) години закінчилася голосуванням у поіменному режимі: за старі ціни на проїзд висловилися 40 депутатів з 47 зареєстрованих. Щоправда, згодом до більшості додалися ще В’ячеслав Мороз і Богдан Міхняк. У меншості залишилися Надія Кнець, Віктор Савчук, Андрій Олесь, Петро Кузьмін і Олександр Скочеляс. Чим надалі закінчиться тарифна епопея, обранці прогнозувати не наважилися. Олександр Кізляр лише запропонував не спекулювати на цій темі, а продовжити розмову за “круглим столом” з детальним вивченням усіх умов і вимог, зокрема скористатися досвідом інших міст. Натомість розлючені приватні перевізники вдалися до відчайдушного протесту, заблокувавши вулицю Кам’янецьку.
Другим годинним іспитом стало розширення обмежень у продажу спиртних напоїв на території міста. Запропонований проект передбачав заборону торгівлі алкоголем у радіусі 50 метрів від загальноосвітніх та спортивних шкіл, а також щороку 1 вересня оголошувати цю дату Днем тверезості. Незгодні з цим підприємці доповнили облогу будівлі міської ради, делегувавши своїх посланців до сесійної зали. У депутатів якихось суперечливих думок щодо цього питання не виникло, хоча деякі виступи мали трохи дивний характер. Так, Михайло Кріпак зауважив: “Під стінами школи п’ють не учні, а дорослі, учні ж це бачать зі шкільних вікон”. Михайло Василишин: “Маємо воювати не за відстань від школи, а за тверезий спосіб життя у сім’ях”. Володимир Швець і Світлана Мельник запропонували підприємцям замість алкогольних напоїв знайти альтернативні продукти, цікаві та корисні дітям. А ось Віктор Савчук бачить проблему у великих торговельних центрах, де поряд з розважальними дитячими майданчиками розміщені відділи з алкоголем, а краще за все, вважає він, взагалі заборонити діяльність таких “невітчизняних” центрів.
Представники підприємницького пікету доводили депутатам помилковість будь-яких обмежень. Які позитивні наслідки мали попередні рішення щодо цього, крім заборони нічної торгівлі алкоголем, чи було реальне вивчення ситуації щодо його продажу неповнолітнім поблизу навчальних закладів чи подалі від них? — запитували вони. Всі обмеження, на їх переконання, є штучними і несуть користь лише великим торговельним центрам, сприяючи їх монопольному становищу. Контраргументи на рішення більшості депутатського корпусу не вплинули. Натомість Світлана Мельник була здивована ідеєю встановлення у святкові для всіх освітян і батьків школярів так званих Днів тверезості: “Ми що, хочемо насмішити місто таким рішенням?”.
Справжнім “рифом” для депутатського корабля став розгляд проекту Положення про управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю, про утворення якого обранці проголосували на поперед-ній сесії. Передача функцій конт-ролю від держави органам місцевого самоврядування має велике значення, адже вони повертають собі можливість регулювати процес забудови. Зрозуміло, що це йде на користь місцевим громадам, а ось забудовників не радує. Принаймні будівельне лобі у міській раді стало в опозицію до цього проекту, причому забувши про партійну чи фракційну приналежність. Так, Олександр Скочеляс, який очолює фракцію ВО “Батьківщина”, намагався довести своїм “небудівельним” колегам, що представлений документ “має суттєві відмінності від того, що розглядався постійними комісіями”. Але визначити їх на прохання цих же колег і юристів міської ради так і не зміг. Оксана Кольгофер, знову порадувавши сесію своєю присутністю, щоправда, вкотре нетривалою, спробувала забити цвях у процес обговорення: проблема в тому, хто очолюватиме це управління і хто його призначатиме. На її переконання, це право має належати виключно міській раді, а не міському голові. Відтак депутати змушені були зосередитися на цьому правовому нонсенсі, а до нескінченного соло його ініціаторки додався трубний бас Руслана Афійчука. Будівельне лобі вдалося до кругової оборони, в “корабельній” команді одразу з’явилося кілька “шкіперів і керманичів”, а саме судно неабияк захитало на штормових хвилях. Рятівним маяком став ветеран депутатського корпусу Володимир Швець, який запропонував позбавити майбутній штат управління будь-якого впливу будівельного лобі, а керівника призначати міським головою за попереднім погодженням з обранцями. З таким варіантом сесія погодилася, щоправда, мінімумом голосів (31).
Надалі депутатський кворум впав до критичного рівня і, коли справа дійшла до блоку питань щодо землеустрою, стався справжній обвал у голосуванні: більшість з тих, що стосувалися інтересів бізнес-середовища чи підприємств та установ некомунальної приналежності, не набирали потрібних голосів. Не допомагали і численні спроби переголосування, а також голосування картками відсутніх депутатів. Руслан Афійчук навіть вдався до ревізії, апелюючи до телеоператорів “знімати всіх, хто є і кого немає”, забувши, що сам не уникав кнопкодавства за відсутніх колег. На знак протесту, разом з Олександром Скочелясом він залишив сесійну залу, не домігшись продовження пленарного засідання в інший день. На всі аналогічні пропозиції перенесення сесійної роботи Костянтин Чернилевський зауважив: “Півдня неабияк піарилися, а зараз що: стомилися?”.
Олександр Кізляр висловився з болем: “Такої ганьби за всі роки депутатства ще не бачив”.
Як не дивно, але за відсутності збудників конфліктних загострень і навіть в умовах мінімального кворуму сесійна робота сама впорядкувалася. Завершальний пакет проектів рішень, зокрема із площини землеустрою, депутати успішно проголосували.
Заради справедливості треба відзначити, що не весь сесійний день міську раду лихоманило. Депутати активно і плідно попрацювали над змінами та доповненнями до міського бюджету, скориставшись додатковими надходженнями майже у 13,7 мільйона гривень та державною субвенцією у 15 мільйонів. Остання має бути використана на подальший розвиток міста, зокрема придбання нових тролейбусів, будівництво дитсадка, реалізацію програми “Доступне житло” тощо. Вирішальна роль у цьому належить народному депутату України, екс-меру міста Сергію Мельнику, який працює у профільному комітеті Верховної Ради. До речі, його стараннями з державного бюджету фінансуватиметься і добудова другої черги Чернелівського водогону.
Усі фракції та групи, зокрема новостворена “За конкретні справи”, підтримали звернення, яке ініціювали колеги з ВО “Свобода”, до керівництва держави щодо неприпустимості політичних репресій. Проголосували депутати і за нагородження учасника АТО Валерія Лескова Почесною відзнакою міської ради І ступеня.
На жаль, ці та інші світлі плями не стали вирішальною окрасою заключного акорду міської ради шостого скликання. Втім до остаточного завершення своєї каденції у депутатського корпусу ще є час, хоча й небагато, адже його корабель якоря остаточно ще не кинув.
Володимир Разуваєв