Танцювальна палітра Поділля — величезна. Можливо, тому народний ансамбль танцю “Подолянчик” при міському Палаці творчості дітей та юнацтва завжди вражає репертуаром із подільського кореня. Наш колектив знають і цінують не лише в Україні.
Нещодавно “Подолянчик” повернувся з міжнародного фестивалю музики й танцю в Туреччині “Yesak international festival”. Крім українських колективів, там зібралися ансамблі з Туреччини та Узбекистану, чимало колективів не приїхали через пандемію коронавірусу.
Одним із головних завдань фестивалю було знайомство з танцювальною культурою народів світу. Україна показала танці різних регіонів. “Подолянчик” представив подільський танець “Варварка”, заснований на фольклорі півдня нашої області, а саме Бакотського регіону. Також у Туреччині показали гопакову хореографічну композицію “Квіти України”. Виконували її півсотні хмельницьких танцюристів, віком від 10 до 17 років. Це половина концертної групи ансамблю, яка уже виступає на сцені та бореться за нагороди на різних конкурсах. А загалом у колективі майже три сотні вихованців.
Фестиваль у Туреччині — не конкурсний, усі учасники отримали дипломи та символічні фестивальні статуетки.
“Дуже цікаво було спостерігати за узбецькими та турецькими танцями. У них зовсім не схожі на наші рухи й музика. Це унікальна можливість для юних хмельничан, адже збагачує світогляд і формує професійне уявлення про світ танцю, допомагає відчути колорит, темперамент інших народностей”, — зазначає керівних хмельницького ансамблю Юрій Гурєєв.
Тривав фестиваль п’ять днів. За цей час хмельницьку делегацію встигли привітати в мерії міста Сіде. Про це у вихованців “Подолянчика” залишилося чимало фото на згадку: поряд із іноземними високопосадовцями — в національних костюмах. Також наші танцюристи взяли участь у фестивальній ході за участі усіх колективів-учасників. Пройшли вулицями Сіде повз найвидатніші його пам’ятки.
“Під час усіх наших поїздок намагаємося познайомити дітей із історичними пам’ятками різних міст. Cіде — одне з найдавніших у Туреччині. Засноване ще до появи турків на його теренах, адже чимало знайдених там архітектурних пам’яток сягають часів античності. Нашу групу вразили побачені амфітеатри, руїни давніх храмів. У рамках поїздки вдалося побувати в тематичному парку розваг “The Land of Legends”, що у місті Серік. Це своєрідний Disneyland по-турецьки. Насолодилися світловими, лазерними шоу. Звозили вихованців “Подолянчика” у відомий термальними джерелами на терасах білого вапняку курорт Памуккалє. Побачили диво світу — Білу гору, на якій б’ють термальні джерела різних температур. Тамтешні мешканці кажуть, що це гора святих, тому і вода на горі — свята. Має вона яскраво-блакитний відтінок і в своєму складі багато білої глини. Здалеку здається, що гора повістю біла, звідси й назва”, — розповідає Юрій Гурєєв.
Тож перший фестиваль у Сіде запам’ятався хмельничанам не лише насиченою концертною програмою, а й захопливими екскурсіями неймовірними місцинами Туреччини. В цій країні ансамбль “Подолянчик” не вперше, раніше були в турецькому Кемері та Мерсіні. Але цього разу враження особливі. Їхали на фестиваль у Сіде на запрошення організаторів, які ініціювали турецькі фестивалі минулі роки. З ними хмельницький колектив товаришує понад два роки.
Дорога до Туреччини — велика, пролягає й через інші країни. Тому хмельницький танцювальний колектив не втратив нагоди намилуватися красою Румунії, Болгарії…
Незважаючи на непростий для подорожей час, вихованцям “Подолянчика” цьогоріч вдалося побувати ще на кількох фестивалях. На конкурсах здобували лише місця переможців. За цей рік були на “Яскравій Країні в Одесі”, на традиційних фестивалях танцю в Грузії та Болгарії. Одним із найважливіших для колективу був всеукраїнський конкурс народної хореографії імені Павла Вірського, де стали переможцями, перетанцювавши дві сотні колективів-учасників.
“Шукаємо для наших вихованців цікаві фестивалі, де діти зможуть не тільки виступити, а й побачити щось цікаве під час екскурсій. Думали про запрошення іноземних колективів до нашого міста, але завада — карантин. Формат нашого традиційного цьогорічного фестивалю “Зимові візерунки”, присвяченого Дню Соборності, також під питанням. Можливо, проведемо його онлайн, як минулого року, хоч живе спілкування дає більше емоцій, енергії. Усі фестивалі, в яких беремо участь, які організовуємо, започатковують дружбу між учасниками, містами, країнами. Це найважливіше.
Незважаючи на всі труднощі, наші подолянчики перетанцювали чимало фестивальних сцен світу”,— додає Юрій Гурєєв.
Багато планів у колективуй нині. Зокрема, досліджуватимуть танцювальний фольклор нашого краю.
Ірина Салій