Хмельниччина нині в “червоній” зоні. Дельта лютує. Ми переживаємо чергову хвилю пандемії COVID-19, яку спричинив новий, агресивніший штам коронавірусу. Тож хвиля ця значно складніша, ніж попередні. Побільшало важких перебігів хвороби. На жаль, зросла й летальність. У Хмельницькому від ускладнень, спричинених коронавірусом, з початку 2021 року померло майже 800 людей.
Разом з тим, нині тільки й мови про нерегулярне постачання кисню до медичних закладів по всій країні. А яка ситуація з цим у нашому місті? Чи вистачає хворим рятівного ковтка кисню?
Чи не доводиться нашим медикам уже робити важкий вибір, вирішуючи, хто з хворих найбільше потребує кисневої маски? Власне, й з питання про кисень, який найнеобхідніший для хворих, розпочалася наша розмова з начальником управління охорони здоров’я Хмельницької міської ради Борисом ТКАЧЕМ.
— Отже, Борисе Васильовичу, чи мають наші лікарні кисень у необхідній кількості? І чому лише тепер, фактично на піку чергової хвилі епідемії, Верховна Рада нарешті прийняла рішення про виділення бюджетних коштів для придбання і встановлення кисневих станцій в опорних лікарнях? Чому, на Вашу думку, це рішення не було прийнято, приміром, улітку, аби був час підготуватися до абсолютно прогнозованого сплеску хвороби?
— Очевидно, тоді для прийняття цього рішення не вистачило державної волі. Відразу зазначу, що для встановлення кисневих станцій для п’яти опорних лікарень з лікування COVID-19 нашої області виділено 26,5 мільйона гривень. У це число входить і Хмельницька міська лікарня.
Так само хочу наголосити, що кисень для хворих є, хоча є і перебої з його постачанням. Основний наш постачальник — “Львівкисень” — нині на ремонті. Тому шукаємо альтернативні джерела, веземо з Дніпра, Черкас, Чернівців тощо. У нас у міській та інфекційних лікарнях стоять кисневі кріоциліндри, у які ми закачуємо зріджений кисень. Однак, якщо кріоциліндр вміщає 9 тонн кисню, якого вистачає на 3-4 доби, то ми закачуємо лише тонну чи дві. Тож коли кисень закінчується, використовуємо кисневі балони, яких поки вистачає.
Що стосується нашої територіальної громади, то ми максимально зробили все залежне від нас. Поставили уже згадані кріоциліндри, зробили додаткові точки виходу кисню по палатах, закупили кисневі концентратори для амбулаторій сімейної медицини, маємо 60 апаратів ШВЛ. А на території інфекційної лікарні поставили кисневий концентратор з компресором. Він якраз і виробляє з повітря кисень і повністю забезпечує потребу одного корпусу лікарні.
— Кажуть, що хворі цієї хвилі потребують більше кисню…
— Справді, штам Дельта набагато агресивніший, і ця хвиля тяжча. Якщо минулого року, приміром, були хворі з легким перебігом COVID-19, які наполягали, щоб їх поклали у стаціонар, то тепер на стаціонарному лікуванні — усі важкі. І всі потребують кисневої підтримки. Різної — комусь потрібен апарат ШВЛ, комусь — кисневий концентратор.
— Наскільки завантажені “ковідні” відділення в наших лікарнях?
— Знаєте, хвиля нині якраз доходить свого піку, захворюваність стрімко зростає, тож і лікувальні заклади періодично заповнюються вщерть. Ось, до прикладу, тиждень тому, відділення і в міській, і в інфекційній лікарнях були заповнені стовідсотково, тому нас підстрахувала Хмельницька районна лікарня, взявши прийом хворих на себе. Нині “ковідні” ліжка у місті заповнені в середньому на 90 відсотків.
— Усі боїмося колапсу в медицині, коли кількість хворих буде такою великою, що усім неможливо буде надати допомогу. Чи зможе вакцинація, яка нині нарощує темпи, запобігти йому? Скільки, до речі, уже вакциновано хмельничан?
— Так, зможе. Вакцинація значно знижує летальність. У нас потрапляють до реанімації і помирають практично стовідсотково не вакциновані люди. А вакциновано станом на 10 листопада 102 740 жителів Хмельницького. З них двома дозами — 68 536 осіб.
— Але ж нині сотні людей годинами знемагають у довжелезних чергах до пунктів щеплень. Багато з них без масок, дистанція не дотримується. Чи не є ці черги осередком зараження, якому ми так намагаємося запобігти?
— Усе залежить від рівня санітарної культури кожного з нас. У громадських місцях обов’язково треба носити маску, яка, до речі, захищає від тебе, а не тебе. Тобто, коли ти хворий, та маска завадить тобі заразити інших. А в черзі, звісно, необхідно ще й дотримуватися дистанції.
Нам кажуть: чому ви не збільшите кількість пунктів щеплень (їх нині в місті вісім плюс 2 центри масової вакцинації), аби черги були меншими? Але на пунктах вакцинації працюють сімейні лікарі та їхні медсестри. Тобто, якщо зробити більше пунктів, відповідно, ще більше працівників сімейних амбулаторій доведеться забирати. Хто ж тоді прийматимете хворих?
— Багато тих, хто вакцинувався, думає, що буквально наступного дня і маску вже носити не треба, і що вони вже захищені на сто відсотків і безпечні для всіх, хто їх оточує…
— Це дуже велика помилка. Адже вакцинація не захищає від можливості захворіти. А від перенесення вірусу — тим більше. Вакцинована людина може й хворіти безсимптомно. Взагалі достатній рівень антитіл з’являється орієнтовно через місяць. Хоча все дуже індивідуально. У декого, приміром, антитіла не наростають і після щеплення.
А сертифікат про вакцинацію за правилами повинен видаватися лише через 14 днів після її проведення. Просто у нас нині склалася така ситуація, що всюди потрібен уже сертифікат навіть про одну дозу.
— До речі, чому в нас склалася саме така ситуація з вакцинацією проти COVID-19, коли люди бояться, не довіряють щепленню? І вакцинуватися пішли лише тоді, коли для більшості практично інших варіантів не залишилося? Бо треба ж ходити на роботу, чи їхати поїздом, чи просто робити покупки у магазинах тощо…
— Розумієте, я — вакцинатор, однозначно. Я й отримав щеплення показово, ще коли у Хмельницькому лишень відкривали центр масової вакцинації. Це правильно, це нормально. Адже саме завдяки вакцинам було приборкано багато небезпечних хвороб. От противники кажуть, що вакцини недосліджені. Але ж кожна з них і під час виробництва досліджувалася, та й уже практично цілий рік увесь світ вакцинується.
Однак, я не прихильник силових методів, так би мовити. Тобто, коли в людини не залишається іншого вибору. До того ж, будь-примус викликає супротив.
У нашій державі ми могли б уже вийти на достатній рівень вакцинування, якби почали це робити відразу, як з’явилися вакцини. Якби вчасно закупили вакцини, якби заздалегідь проводилася інформаційна робота. Одне слово, ми пізно включилися. Люди втратили довіру. А згодом почалася антивакцинальна кампанія, а тепер дійшло і до відсторонення від роботи.
— Навантаження на медиків нині значно зросло. Чи вистачає кадрів у “ковідних” відділеннях?
— Так, навантаження зросло у багато разів. Медичним працівникам тяжко працювати у цих відділеннях. Однак, персонал є. Це на початку пандемії був певний відтік кадрів, коли люди почали звільнятися. Згодом прийшли інші, і все стало на свої місця. Ось лише, коли нам радять працювати на перспективу, тобто, планувати, де можна буде розгорнути додаткові місця (наприклад, спортзали у школах тощо) для пацієнтів з коронавірусною хворобою, то маю питання: а хто там працюватиме? Бо ліжка поставити можна, а де взяти додатково персонал? Ось у цьому може бути проблема.
— Борисе Васильовичу, чи забезпечені хворі на COVID-19 безоплатними медикаментами у стаціонарному відділенні?
— Основна маса медикаментів для лікування коронавірусної хвороби у стаціонарі в нас є. Однак, є певні дороговартісні препарати, які включені до протоколу, але не внесені до державних закупівель. Ось такий парадокс. Тому це лягає важким тягарем на плечі родичів хворих, яким доводиться ліки не просто купувати, а й шукати всюди, бо в аптеках їх теж нема.
Хочу звернути увагу на таку ситуацію. Якщо, до прикладу, хворий на COVID-19 має таке супутнє захворювання, як гіпертонія (чи інше), то лікарські препарати, які він вживає від неї постійно, повинні бути у нього з собою. Забезпечення ними у стаціонарі не передбачено.
— Хоч ми нині перебуваємо у “червоній” зоні, особисто я не бачу особливої зміни у поведінці хмельничан. Хіба лиш вивіски на дверях магазинів попереджають про вимогу мати сертифікат про вакцинацію або ж негативний результат ПЛР-тесту. Багато людей так само продовжує ходити без масок, у кращому випадку прикриває ними лише рот. Ми звикли до цього вірусу? Ми занадто розслабилися?
— Звичайно, ставлення до коронавірусу змінилося. Якщо порівняти наш страх на початку пандемії, то тепер ми справді звикли. Хоча, наголошу, небезпека не стала меншою. Так, ми повинні пристосуватися жити з цим ворогом. Однак нині ми безпідставно розслабилися. Протиепідемічних правил треба дотримуватися обов’язково! Прості речі — носіння маски, дотримання дистанції, миття рук — справді рятують життя. Очевидно, вакцинація буде проводитися щорічно, як пропонується зараз при грипі. І це буде ще одним ступенем захисту від небезпечного вірусу.
— Борисе Васильовичу, чи можемо закінчити нашу розмову на позитивній ноті?
— Можемо. Нині у світі інтенсивно йде не лише розробка вакцин, а й нових методів лікування COVID-19. Не так давно ми отримали так звані моноклональні антитіла проти коронавірусу. Ці препарати нині є і міській лікарні, і в інфекційній. Вони застосовуються у випадку, коли є ризик переходу легкого перебігу хвороби у важкий. Тоді сімейний лікар може дати направлення хворому, аби для його лікування застосували цей препарат (його вводять внутрішньовенно).
Також ПЛР-тести та експрес-тести на антиген за показами здійснюються нині безкоштовно.
Розмовляла
Тетяна Сікорська