З нагоди 90-річчя обласного академічного муздрамтеатру ім. М.Старицького цьогріч на великій театральній сцені відбулася прем’єра вистави “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці”. Вона стала родзинкою і цього театрального сезону. А на початку вересня хмельницькі театрали представили постановку на міжнародному фестивалі “Мельпомена Таврії” в Херсоні.
Місто змагалося в театральному мистецтві з представниками Польщі, Румунії, Ізраїлю, Ірану, Португалії та інших міст України.
Над п’єсою працював головний режисер театру Дмитро Гусаков, а кошти на виставу виділив Український культурний фонд. За словами режисера, максимально намагалися адаптувати постановку до сучасності.
Хмельницька інтерпретація пʼєси Михайла Старицького виказує приналежність постановки саме до нашого краю. Так, декорації створені в стилі витинанок подільської мисткині Людмили Мазур. Дерева, хати, елементи домашнього побуту — все на сцені схоже на витинанку. Кожен елемент декорації символічний.
Цікаво, що елементи сценічних декорацій портативні. Частина засніжених кущів враз могла перетворитися на хвіртку, а місток на лавку. Часто актори використовували рухомі декорації, щоб підсилити емоційне дійство. Наприклад, коли відьма варила трунок, на сцені пішов дим, зазвучала магічна музика, а актори створили навколо чаклунки рухоме коло із декоративних кущів. Глядач відчув, що дія відбувається в непролазному нічному страхітливому лісі.
“Оскільки п’єса написана за мотивами української народної пісні “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці” й легендою про Марусю Чурай, додали в постановку трохи містики, вигадки, що й притаманно легенді”, — додав Дмитро Гусаков.
Загалом рухливість декорацій, жвава гра акторів зробили постановку досить динамічною.
Щодо акторської майстерності, то вистава гармонійно поєднала гру молодих акторів театру та провідних майстрів сцени, як заслужена артистка України Лариса Курманова та Володимир Веляник. У головну роль Гриця перевтілився Роман Падура, а його кохану Марусю зіграла Юлія Качур. Актори співали, сміялися й плакали, драматичні сцени розбавляли комічні сцени з українських вечорниць, де обов’язкові танці, залицяння, глум дівчат над хлопцями й хлопчачі пустощі. Актуальність теми посилюється вкрапленням у сценічну дію сучасних танців під модну музику. Актори починають читати популярний нині реп.
“Вперше ставив українську класику на великій сцені театру. Тому робота для мене дуже цікава. Також вперше працював з оркестром театру. Було незвично одночасно застосовувати народну українську музику й сучасні ритми. В постановці оркестрову яму навіть обіграли, як криницю”, — додає головний режисер Дмитро Гусаков.
Ірина Салій