Одразу дві прем’єри підготував для ювілею міста народний артист України Володимир Смотритель.
У суботу дітлахів розважали на Проскурівській клоуни, і величезну юрбу шанувальників навколо імпровізованої циркової арени зібрав веселий клоун, у якому всі впізнали Смотрителя, і навіть дорослі включились у його дотепну імпрезу. А на завершення власного шоу цирковий клоун перетворився у …романтичного барда, який з гуртом музикантів-однодумців подарував містянам вуличну прем’єру власної пісні про Хмельницький, в якому “…концертзали і кіно, патріоти — всі кав’ярні, скоро з’явиться й метро!”. Ця робота настільки сподобалась слухачам, що виконавців довго не відпускали оваціями та “браво!” А два вечори підряд , 25 та 26 вересня, в монотеатрі “Кут” відбувались прем’єрні покази трагікомічної вистави “Відлюдько” за повістю І.Франка “Сойчине крило”, яку поставив і зіграв В.Смотритель. І про цю роботу ми розповімо окремо. Зауважимо лише, що обидва вечори в “Куті” був аншлаг, хоча поруч вирувала видовищами та розвагами невтомна, багатолюдна Проскурівська…
Про що вистава? Про маску самотності, яку одягає людина, щоб приховати душевні травми. У головного героя — це зрада коханої. Він ізолювався від усіх душевних потрясінь, можливих падінь і злетів і намагається переконати себе, що щасливий у порожньому, замкненому просторі душі і кімнати… Із своєї самотності герой зробив ідола, якому молиться, яким пишається чи, швидше, намагається самого себе в цьому переконати. Антураж відповідний: порожня напівтемрява сцени, хоч Смотритель зазвичай наповнює свої постановки безліччю промовистих деталей, які “грають” разом з ним протягом вистави. Декоративний аскетизм сцени актор наповнює лише власною грою, гротесковою сумішшю — від комізму до трагедії. У своїй самотності він смішний і жалюгідний, та все це — лише маска. І все може зруйнувати неочікуваний лист… Твір написаний Іваном Франком на початку ХХ століття, але хіба це не про нас, сучасників ХХІ століття, пронизаного комунікативними технологіями, віртуальною вседоступністю? Нас так само безпощадно пронизує самотність у хвилини розпуки, душевної слабкості, нам так само хочеться відгородитись від світу, який нас ігнорує… Талановита гра актора Смотрителя перенесла глядача з сценічного простору в чутливий простір душі.Тож закономірно, що обидві прем’єри пройшли з успіхом, а в жовтні “Відлюдько” поїде на міжнародний фестиваль.
Тетяна Слободянюк