Хмельницький — не столиця, але на його терена також нерідко падають зорі. Не один рік у нас популяризує джаз відомий український джазмен, музикант, продюсер, викладач школи джазу Олексій Боголюбов. Двічі він приїжджав до Хмельницького, як учасник фестивалю “JAZZ FEST PODILLYA” де представив свій новий проєкт “Travelling to the centre of Europe”. Детальніше про це та загалом про світ джазу наша розмова.
— Пане Олексію, по суті, в Хмельницькому цьогоріч відбулася презентація проєкту. Розкажіть про нього.
— Все почалося з того, що під час карантину з друзями-музикантами вирішили поїхати на Західну Україну. Доїхали до центру Європи:це якщо хтось не знає, то це на Рахівщині, в селі Ділове. Дорогою відвідали озеро Синевір, водоспад Шипіц, термальні джерела… Краса української природи надихнула. Насолоджувалися й карпатськими мелодіями, які мені дещо нагадали джаз. Тому по приїзду вирішили колективно виконати кілька українських композицій в джазовій обробці. Так і виник наш музичний колектив “Travelling to the centre of Europe”. Хотілося, щоб українська музика і джаз стали єдиним цілим і грані між ними не відчувалося. На фестивалі в Хмельницькому представили лише половину нашої програми. Усі члени нашого колективу — друзі, разом робимо різні проєкти. Наприклад, із солісткою Іриною Дубенко усю країну обʼїздили в складі колективу “Advantage project”. Ми — команда експериментаторів. От, приміром, у джаз на український мотив додали нетиповий для цього стилю музики інструмент — гуцульську скрипку. Вийшло досить колоритно.
— За роялем, здається, Ви поринаєте в нірвану, насолоджуєтеся. Що для вас джаз?
— Вважаю, що музика — це вираження певної людської якості. Джаз — це про інтелект. Звісно, нарівні з почуттями, але вони вже на другому плані, на 50 відсотків джазова музика — про розуміння того, що ти робиш у певний момент. Свого часу навчався в математичному класі, брав участь у предметних олімпіадах, але завжди паралельно подобалася музика. І саме в джазі зумів поєднати математику й музику. Тут потрібно багато думати про дозування звуків, гармонію, і лише після осягнення точних законів музики, можна керуватися своїм смаком і створювати композиції.
— Правда, що справжній джаз — це імпровізація?
— На концерті в Хмельницькому ми на 70% імпровізували. Звісно, є форма, як має звучати композиція, але різні музичні елементи — це особисте ставлення музикантів до цього матеріалу.
— Україна, на Вашу думку, має висококласних джазових музикантів?
— Звісно. Більшість джазують у Києві, адже столиця дає найбільше шансів. Тут є професійні школи, простір для виступів, налагоджені міжнародні джазові зв’язки. Частина потужних виконавців джазу виступила на хмельницькому фестивалі. Дуже тішить, що Хмельницький береться конкурувати з мегаполісами: Києвом, Львовом, чи Харковим, Одесою, Дніпром. До вас цього року з’їхалось чимало поцінувачів джазу з усієї України, щоб почути якісну музику у виконанні професіоналів. В Україні є де послухати джаз. Чудовий фестиваль — “Leopolis JAZZ FEST” у Львові. Також у Дніпрі — “Джаз на Дніпрі”. Але, повторюю, дуже втішно, що до джазових міст України приєднався й Хмельницький.
— На сцені кінотеатру ім. Шевченка Ви виконували джазові імпровізації до кінофільму з Чарлі Чапліном “Цирк”. Як виникла така ідея?
— Кожному в музичній школі казали: “Коли граєш певний твір, уяви собі щось”. Я завжди образно ставився до музики, особливо, коли імпровізував. Таким способом виконую майже всі мої композиції, бо кожна музика — це якийсь образ. Так і виникла ідея описати музично вже готову картинку. Вирішив, що це буде німе кіно із безсмертним коміком. Сидячи за фортепіано, передавав джазом те, що бачив на екрані. Це дуже цікаве заняття. У Хмельницькому на джазовому фестивалі різних років я проводив майстер-класи з музичного озвучування фільмів.
— Щоб стати вправним джазменом, потрібна класична школа музики?
— Вважаю, всьому треба вчитися паралельно. Є джазмени, які починали одразу з джазу. Але, вважаю, основи класичної музики необхідні, адже в джазі є нюанси, які притаманні різним стилям музики. Це, як вивчити азбуку, щоб вміти читати, а щоб говорити щось власним інструментом, потрібно засвоїти стандарти, ази, культуру.
— Сцена вас розковує, чи, навпаки, зосереджує ?
— Про те, як граю гами, думаю за лаштунками. На сцені ж – розмовляю зі слухачем музикою. Тут забуваю все, що вивчив, і воно автоматично працює на мене. Музикант, який виконує своє домашнє завдання, і музикант вдома — різне.
Усе, що пов’язане з джазом, — мої життєві історії. Одного разу мені педагог сказав, що ноти граю правильно, але життя ще не прожив. І це мене зачепило. Дійсно, бракувало досвіду, реальних емоцій, щоб розповісти щось публіці. І тоді я почав жити: подорожувати, більше спілкуватися з друзями, різними людьми. Це дійсно зробило мою творчість глибшою. З роками вникаю в це дедалі більше. Це дуже важливо для музиканта.
— Чимало вітчизняних музикантів прагнуть виїхати за кордон. Ви працюєте в Україні…
— Я вже працював за кордоном, і був шанс там залишитися. Але вирішив, що краще повернутися в Україну і піднімати музичний рівень тут, ніж починати все спочатку в іншій країні. Насправді робота там не така райдужна, як всі думають.
— У Хмельницькому бували не раз, яке враження склалося про наше місто?
— Завжди будь-яка подія — це люди. Хмельничани мені подобаються, надихають. Тут чудові організатори мистецьких заходів, я дуже їм вдячний. Такій аудиторії хочеться відповісти теплими емоціями. Виступи, майстер-класи в Хмельницькому для мене гарний досвід. А ще це дуже чисте і гарне місто, у якому багато квітів, зелені та фонтанів.
— Дякую за ромову.
Розмовляла Ірина Салій
Післямова
Протягом 11-12 червня цього року у Хмельницькому з успіхом пройшов міжнародний фестиваль “ДжазФест Поділля”. Вже традиційно він відбувається у нашому місті раз на два роки. Цьогорічний — вже третій. Лише торік його скасували через пандемію, а цьогоріч, враховуючи карантинні обмеження, фестиваль провели на стадіоні “Поділля”, де кожного дня фестивальну програму дивились понад 2 тисячі хмельничан та гостей міста, шанувальників джазового мистецтва.