Всі ми добре знаємо, звідки “ростуть ноги” у більшості наших стилістичних помилок. А виникають вони тому, що (все ще), перебуваючи під впливом російської, ми продовжуємо будувати неправильні мовні конструкції. І тому кажемо: приймати участь — замість брати участь, поступати в університет — замість вступити до університету, жахливе відношення — замість жахливе ставлення. Отож сьогодні хочу привернути вашу увагу саме до цих помилок і проілюструвати, як в українській мові перекладаються такі поширені дієслова, як “открывать” і “закрывать”. І ви побачите, який широкий спектр насправді відкриває наша мова!
Іноді “открывать” справді достатньо буде перекласти майже дослівним — відкривати. Відкривати — новий ресторан, рахунки, кредити, простори, перспективи, змагання, засідання, карти, закон фізики. Файли на комп’ютері теж відкривають, а потім, якщо вони не розгорнуті, розгортають.
Але якщо йдеться про двері, вікна, кватирку, ворота, хату, браму — то тут вже слід послуговуватися дієсловами відчиняти (зачиняти). Зачинити двері на зáщіпку (“закрыть дверь на защелку”). Прочи́нені двéрі (замість привідкриті двері); прочини́ти двері (замість привідкрити двері). Однак кажемо: день відкритих дверей (не відчинених).
Розплющувати (заплющувати) очі, повіки.
Розгорнути (згорнути) книгу, зошит, газету.
Відмикати (замикати) замок, ключем двері.
Закорковувати, відкорковувати — про пляшку.
Відслоняти (відслонити) двері, вікно, ворота.
Заслоняти (закривати, загороджувати щось собою або чим-небудь; огортати, оповивати що-небудь, роблячи невидимим; завішувати або накривати чимсь що-небудь; відтісняти на задній план). “Та сама технологія: заслонити суспільству очі фейковою проблемою”, “…вона заслоняє від людини довкілля непрозірчастим матовим екраном” (О.Забужко).
Розтуляти чи стуляти можемо рот або вуста. Коли позіхаєш, стуляй рота!”
Затуляти, тобто, закриваючи, загороджуючи, робити невидним повністю або частково. “Не затуляй мені сонця”. “Недовірливо відповідає той, затуляючи долонями тарілку з розпацьканою кашею. (Ю.Андрухович). “Звичайно, якщо Затулити вуха на нескінченні русизми та повальне “акання” (Л.Олексійчук). “Так дітки затуляють руками обличчя, коли ховаються під столом із криками”. Крім того, затуляти вживаємо у значенні замовкати і не давати можливості говорити, висловлюватися: стули рот; ти що мені рота затуляєш?
Засувати й розсувати (посувати краї занавісок, завіси і т. ін. до кінця, затуляючи, закриваючи що-небудь).
Запинати, тобто закривати, завішуючи або покриваючи що-небудь чимсь. “Шматок тканини або тюлю, яким запинають вікно, двері”. “…і замикається один в кімнаті, і вікна запинає й денне світло вигонить, щоб зробити штучну ніч (В.Мисик). “Позаду люди продовжували ставати за автографами, поруч розгортали сцену для наступної події і запинали денні виставки чорними завісами”.
Розпочинати бізнес, нову справу.
Примхливий прийменник
Доволі багато помилок в українській мові пов’язано із неправильним вживанням прийменника при. Передусім, коли використовуємо його для опису часових значень, вживаючи замість прийменника за. Тобто слід казати жити за царя (не при царі), за часів гетьманату (не при гетьманаті), за чинного президента (не при чинному президентові), за Ющенка (не при Ющенкові). Нижче наведу кілька прикладів, які допоможуть краще зрозуміти, де нам цього прийменника слід уникати і чим його зможемо якнайкраще замінити. Отож:
при грошах — не без грошей при виявленні — у разі виявлення
при одній думці — на одну згадку при необхідності — у разі потреби
при читанні — читаючи при думці — від думки
при всьому цьому — попри все це при необхідності — за потреби
кошти, при тому немалі — кошти, та ще й неабиякі при всій повазі — попри всю повагу
при вигляді вчителя — побачивши вчителя при нападі — під час нападу при умові — за умови при свідках — перед свідками
при всіх зв’язках — із цими зв’язками при житті — за життя
при помощи чего — за допомоги (з допомогою) чого
при исполнении служебных обязанностей — під час виконання службових обов’язків
при вашій участі — з вашою участю
при первом появлении чего — як тільки (як тільки) з’явиться (з’являється; з’явилося) що.
АЛЕ: Національна академія державного управління при Президентові України (вказує на підпорядкованість структур); при університеті працює їдальня (вказує на просторову близькість); бути при доброму здоров’ї, при тямі, при ясному розумі; допомогти при нагоді (вказує на супутні обставини й умови).
Усі ці слова: взаємини, відносини, відношення, ставлення, стосунки — використовуємо в українській мові, але вони відрізняються значенням і вживанням. Тому не всі мовці послуговуються ними правильно. Однією з причин сплутування є те, що в російській мові нашій групі слів відповідає тільки одне — “отношение” (“отношения”).
Почнемо зі слова “взаємини”. Воно має тільки множину і позначає зв’язки між ким-, чим-небудь. Наприклад, “тісні родинні взаємини”, “досліджує складні взаємини українців із поляками”. “Я говорю і про взаємини з охопленими війною регіонами, і про загальне примирення та прощення” (Ю.Андрухович).
Близьке до нього слово “стосунки”. Воно також використовується на позначення зв’язків не лише між людьми, а й між абстрактними поняттями, між державами, між різними організаціями. Наприклад: “Я не можу сказати, що втратила друзів, але стосунки, які перейшли з розряду “друзі” в категорію “знайомі” — це теж доволі драматично. (О.Забужко). “У постійних стосунках з Київською Руссю у ХІІ столітті перебувало Закавказзя”. (З підручника). “Мене з ним зв’язували приятельські стосунки”.
Це слово має також і однину. Наприклад: “До цього скандалу я не маю жодного стосунку”. “Відносини” — слово, вживане тільки в множині. Зазвичай, його використовують у суспільно-політичному значенні. Кажемо: “інститут міжнародних відносин”, “економічні відносини”, “суспільні відносини” тощо.
“Відношення” має й однину, й множину і позначає взаємозв’язок між явищами. Воно здебільшого вживане в термінології тобто переважно його вживають тільки як науковий термін: бінарне відношення, відношення поверхонь, відсоткове відношення, синтаксичне відношення.
Cтавлення чи відношення?
Слово “ставлення” має лише однину і означає характер поводження з кимось, з чимось. Наприклад: дбайливе ставлення до природи. “Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього” (М. Коцюбинський). Або “Дітей треба навчати шанобливого ставлення до надбань світової культури”. Отож, не слід говорити: “мені не подобається твоє відношення до мене”; “яке зневажливе відношення”; “відношення до батьків”. Натомість слід казати: мені не подобається твоє ставлення до мене; яке зневажливе ставлення; ставлення до батьків. До речі, часом слово ставлення ми можемо замінювати словом “поводження”. Ми можемо сказати: лагідне ставлення до тварин і лагідне поводження з тваринами.
Зверніть увагу, як ще може перекладатися українською мовою російське “отношение”. Наприклад, словом зв’язки: королівські династії Європи перебувають між собою у кровних зв’язках. Слово “причетність” також один із варіантів російського “отношение”. Як, приміром, у такому реченні: хлопець заперечував свою причетність до крадіжки.
! Російські сталі вислови, де є слово отношение, слід перекладати українською мовою так:
Во всех отношениях — з усякого (з кожного) погляду; як не глянь; як не подивись; з усіх боків; усебічно; зусебіч; у всіх планах; у всьому; кругом. всіма сторонами;
Во многих отношениях — багато в чому (багато де в чому); багатьма сторонами; з багатьох поглядів.
В отношении/по отношению — щодо; стосовно; про; проти.
В этом отношении — щодо цього; з цього погляду; з цим; цією стороною.
Доброе отношение — прихильність.
Непочтительное отношение — зневага; неповага.
Наталя Захарчук