Талант і покликання дані Богом. Це відчула й хмельницька художниця Тетяна Цимбарецька, коли престижну професію змінила на улюблену з дитинства справу.
“Вдома завжди вважали, що художник — не професія. “От юрист — це зовсім інша справа!”, — казали мені батьки. І за їхнім бажанням я стала юристом. Але, попрацювавши тиждень, зрозуміла, що йти наперекір собі не можна. Довго вагалася, чим зайнятися, шукала себе в рекламі і, врешті, згадала своє дитяче захоплення — іконопис”, — згадує художниця.
Маючи талант до малювання й відчуваючи особливе захоплення іконою, Тетяна Цимбарецька почала професійно вивчати візантійську школу іконопису. Попервах ікона приваблювала її як художницю, але згодом відчула, що це їй призначено Всевишнім.
Якось з сімʼєю брата відпочивали в Західній Україні, відвідали національний музей народного мистецтва в Коломиї. Погляд художниці одразу “приріс” до народної ікони на склі.
“Відчула, що це ікона близька до народу, вона про українську душу, віру. Так і почалась моя любов ”, — каже художниця.
Ікона на склі — жанр народного живопису. Походить із Стародавнього Риму та Візантії. У Європі стала популярною в XVIII столітті. В Україну приходили католицькі зразки іконопису. Наші майстри, створюючи ікону на склі, оздоблювали її народним орнаментом, приміром, квітами: ружами, лілеями, дзвіночками, тюльпанами… Ці ікони не вважалися канонічними, тому що лики святих створювалася за католицькими зразками. Та, попри це, були популярними. До них так само молилися, вішали на покуті.
На відміну від традиційного іконопису, ікона на склі дозволяє поєднувати багато сюжетів. До того ж, ці ікони яскравіші, ніж традиційні. До їх оформлення обирали червоні, сині, жовті, зелені, білі та рожеві кольори.
Нині в Україні не так багато збережених ікон на склі, адже створені вони на недовговічному матеріалі. Гарна колекція, приміром, у Львівському національному музеї ім. Андрея Шептицького.
Постійно діюча виставка із колекції мисткині зберігається в музеї Меджибожа, є в фондах обласного художнього музею. Була виставка в Старокостянтинові. А загалом у творчому доробку художниці – до сотні таких ікон. Мріє авторка про виставку своєї колекції за кордоном, зокрема, в Польщі.
Біблійні сюжети мисткиня переносить не лише на скло. З часом почала використовувати інші матеріали: камінь, дерево тощо.
Деякі авторські роботи пані Тетяни знаходяться в храмах , а ще — подаровані приватно в Україні, за кордоном.
Авторка є ініціатором благодійних майстер-класів з іконопису на склі для дітей з особливими потребами, а також родин, члени яких служать на сході України. Художницю часто запрошують провести майстер-клас спільно з різними організаціями та громадськими ініціативами.
Мріє Тетяна Цимбарецька й про колективну виставку зі своїми учнями — членами родин атовців та особливими дітьми.
Оскільки свого часу мистецтво допомогло майстрині знайти покликання і шлях, вона почала вивчати арт-терапію.
Нині вже має учнів, переважно, дітей. Каже, головна мета арт-терапії — не навчити дитину гарно малювати, а емоційно її збагатити, навчити жити в гармонії зі світом, долати труднощі тощо.
Життя і праця за покликом серця духовно збагачує художницю та оточуючих. Її творчість — безмежно цікава й позитивна.
Ірина Салій