Серед десяти тисяч українських вогнеборців, яким довелося пройти горнило Чорнобиля, понад 130 з Хмельницького. Тієї пекельної ночі, одразу після сигналу про аварію, їх відправили до Чорнобиля, проте ніхто насправді не знав, що сталось.
« Дуже велике полум’я було, а пожежа вирувала під ЛЕП-лініями атомної станції. За годину отримували більше трьох рентген, а ми протягом трьох годин гасили пожежу», – згадує пожежник Володимир Сапура.
На ліквідації аварії працювала й велика армія медпрацівників.Серед них підполковник запасу, командир санепідвзводу Володимир Лукіянчук.
«8 червня 1986 року весь особовий склад вишикувався в автомобілях для марш-кидка. Ми здогадувалися, що їдемо в Чорнобиль, але офіційно ніхто нічого не говорив. У лісі ми відчули на зубах металевий присмак, першіння в горлі та хриплість голосу. Це були перші ознаки небезпеки. А потрібних йодистих препаратів не видавали. Нам оголосили, що призвали на шість місяців. Медсанбат надавав допомогу ліквідаторам та кожних 10 днів проводили аналіз крові. Військових ліквідаторів було багато, наша лабораторія не встигала брати кров та проводити дослідження.
Через деякий час на допомогу нам прислали випускниць Вінницького медучилища. Молоді лаборантки 17-18 років успішно справлялися зі своєю роботою. Але хто думав тоді про їхнє здоров’я, ,що їм ще потрібно народжувати дітей? Солдатам строкової служби, молодим хлопцям та дівчатам категорично заборонялося перебувати в 30-кілометровій зоні, але ніхто на це не зважав».
Зараз в Хмельницькому проживає понад тисячу людей, які постраждали від наслідків аварії. 816 з них — ліквідатори.
На чергові сесії Хмельницької міськради в міському бюджеті на оздоровлення чорнобильців передбачили 180 тисяч гривень. Ще 650 тисяч — на відшкодування за ліки. Його отримають 371 ліквідатор 1-ої категорії.
У день пам’яті про чорнобильську катастрофу в міській раді відбулася зустріч з ліквідаторами. 65 з них та вдови загиблих отримали грамоти, подарунки та матеріальну допомогу.
Ольга Сєргєєва