У зоні високого ризику перебувають під час пандемії COVID-19 гемодіалізні хворі. Якщо нині важко усім, то хворим з нирковою недостатністю у стократ важче. Вони — у групі найвищого ризику.
Нарівні з тими, хто страждає на цукровий діабет, має серцево-судинні захворювання (інфаркт, інсульт), хвороби легень тощо. Діагноз “ниркова недостатність” страшний, бо він означає, що нирки у людини не працюють. Вони уже не очищають кров від токсинів, не виводять зайву рідину з організму, не підтримують гормональний баланс. Робота нирок замінюється гемодіалізом, який виконує спеціальна машина.
Пацієнти проходять ці сеанси (тривалістю чотири години) тричі на тиждень. Без гемодіалізу вони просто не виживуть.
Відділення амбулаторного гемодіалізу у Хмельницькій міській лікарні працює з травня 2019 року, щодня у три зміни. Нині у відділенні проходять сеанси гемодіалізу 53 мешканці міста.
“Дуже важко працювати в умовах пандемії, — розповідає завідувач відділення Віталій Онуфран. — Оскільки наші пацієнти у групі, так би мовити, найвищого ризику, тому, заразившись, хворіють COVID-19 важко. У них низький імунітет. На жаль, маємо летальні випадки — торік померло 12 наших пацієнтів. А це практично удвічі більше, ніж зазвичай. Взагалі, у Європі смертність від коронавірусу у хворих з нирковою недостатністю становить 23 відсотки.
Тож дуже важливо нашим хворим максимально оберігатися від небезпечного вірусу. Звичайно, дотримуватися усіх необхідних правил: носіння маски, соціальна дистанція тощо. І необхідно, аби рідні та близькі, які живуть з ними, так само дбали про їхній захист, мінімізували усілякі контакти. Треба пам‘ятати, що хворі з нирковою недостатністю особливо вразливі.
Добре, що уже нині сімейні лікарі записують наших хворих у чергу на вакцинацію від коронавірусу. Це буде їм найсильнішим захистом від інфекції.
Однак наші пацієнти таки хворіють. Одна категорія — у легкій та середній формі, друга, на жаль, у дуже важкій. Останніх госпіталізовуємо у ковідне відділення. І їм, звичайно ж, доводиться проводити гемодіаліз. Транспортувати їх у наше відділення дуже складно. Ми стараємося, докладаємо усіх сил. Тому надзвичайно шкода, що деяких таки не вдається врятувати…”.
Між тим, Віталій Іванович з прикрістю зазначає, що у їхньому відділенні бракує кадрів. Зокрема, медичних сестер. І так триває уже майже рік. Охочих іти до них на роботу мало, адже заробітна плата медсестри без стажу — лише 4,5 тисячі гривень. Несправедливо, що держава так ставиться до медичних працівників, фактично знецінюючи й зневажаючи їхню працю.
От і нині мають бажання звільнитися чотири медсестри. “А робота медсестри діалізного залу, — каже Віталій Онуфран, — дуже відповідальна. Адже треба досконало знати гемодіалізну машину, вивчити усі тонкощі процесу.
Проблема кадрів стане ще гостріше, коли відкриватиметься новий зал відділення. Плануємо поставити ще 10 машин для проведення гемодіалізу, тож кількість пацієнтів зросте удвічі. До речі, ремонтні роботи приміщення під новий зал (воно на другому поверсі, над нами) уже розпочинаються”.
Ситуація погіршилася також через пандемію коронавірусу. Віталій Іванович розповів, що усі працівники їхнього відділення перехворіли на COVID-19. Однак, після закінчення гострого періоду, знову почали виконувати свої безпосередні обов’язки. Але ж постковідний синдром ніхто не відміняв. Та їм нема коли звертати увагу, приміром, на порушення сну, чи прояви тривожного стану, чи болі у серці… Хворі не можуть чекати
Сеанс гемодіалізу необхідно провести вчасно. Від цього — у прямому значенні — залежить життя пацієнтів.
Тетяна Сікорська
У зоні високого ризику
