Коли я слухала розповідь колеги про її недавню агрономічну пригоду, в думках чомусь вперто прокручувалися жалісливі рядки з народної пісні про сівбу примхливих культур: “..посіяла огірочки низько над водою, поливала огірочки дрібною сльозою”. Ні, Олеся, колега, до сліз себе не довела, але своє розчарування і злість таки надіслала коментарем на адресу відомої агрофірми, яка поштою надсилає різноманітне насіння, саджанці любителям садівництва та городництва.
Олеся придбала поштою не насіння огірків, як у пісні йдеться. Хазяйновита й нелінива, колега вирішила ще із зими виростити дома (широкий балкон, просторе планування квартири) екзотичні цитрусові, рекламою яких яскравів сайт популярної агрофірми. В акційній інформації йшлося, що після внесених коштів фірма надсилає споживачеві 30-сантиметрові саджанці ще й бонуси пропонує.
Олеся обрала саджанці мандарина, апельсина, лимона, а, як бонус, з радістю прийняла пропозицію виростити ще й саджанці ківі та грейпфрута. Безкоштовно! Рай буде в хаті, та й годі! Вже уявляла, як вся ця екзотика зеленітиме, рясно цвістиме, поширюючи на всю квартиру ніжні квіткові аромати, як зав’яжуться перші плоди. Цікаво, а що першим зародить: мандарини, ківі? Ото здивує рідню та знайомих!
21 січня забрала з пошти акційний пакет з отриманим замовленням, яке обійшлося любительці екзотики понад 600 гривень. Трохи здивувалась, бо розміри посилки не переконували, що там 30-сантиметрові саджанці. Але подумала: це ж новітні технології, можливо, упаковано так компактно. До того ж, напередодні дзвонила на фірму, уточнювала, там чемно відповіли, що все добре, надсилають саме саджанці. Заразом і проінструктували, як тільки рослини підіймуться на 5 см, потрібно додавати ґрунту, тому горщики бажано підготувати об’ємні. Олеся купила 10 горщиків по 45 грн, 30 кг універсального ґрунту, добрива, як вимагалося. Коли почала розпаковувати посилку, там виявила п’ять коробочок, в яких були целофанові пакетики з кількома насінинами. Всі одного розміру і кольору. “Ага, видно, калібровані”, — вирішила садівниця, хоча чоловік резонно зауважив, що ці зернини не схожі на насіння мандаринів і ківі, а на саджанці й поготів.
“Значить, виростуть”, — не здавалася Олеся.
Помістила насінини в ґрунт, відміряла необхідну кількість води, поливала через кожні 5 днів, як вимагала інструкція.
Чому так детально описую Олесеву епопею з псевдосаджанцями? Тому що ця пригода забрала у моєї колеги не лише понад тисячу гривень (від насіння — до горщиків та удобреної землі), а й купу часу. Бо що, врешті, вип’ятилося з ґрунту? Через кілька днів після першого поливу Олеся помітила, як у всіх горщиках, якими щільно заставила балконне підвіконня, дружно і пружно покільчилися паростки. Знову — пересаджування. Кожен паросточок був дбайливо випрямлений (кому потрібні криві дерева, навіть екзотичні?) і підв’язаний. Чим ретельніше Олеся доглядала свій екзотичний і таємничий сад на підвіконні, тим частіше у неї закрадалася тривожна думка, що ці гінкі паростки таки не схожі на майбутні деревця. Але продовжувала доглядати. На зелених пагінцях навіть квіткові пуп’яночки пробилися.
Уночі, коли господарі спали, на балконі народилися перші …плоди. Вранці жінка підійшла до своїх рослин і очам не повірила: з-під круглих жилистих листочків стриміли… стручки, схожі на бобові. Чоловік покепкував, що вперше бачить, як мандарини у стручках ростуть, і визначив, що це, швидше, за все, соя. Коли пошукали схожу картинку в Інтернеті (бо власним очам Олеся не вірила), переконалися: таки… соя. От лише за “мандаринову” ціну, тобто за тисячу гривень, цієї сої можна було два мішки купити!
Коли Олеся почала дзвонити на фірму, де придбала насіння, телефони мовчали. Написала “сердитий” коментар — її тут же заблокували на сайті. Де шукати своїх продавців, коли й номери телефонів, по яких дзвонила, були вилучені? Не відомо.
— А що ж твоя соя? — запитала я, жаліючи Олесю, бо й сама колись потрапила на подібний гачок.
— А навіщо вона мені? Вже й листочки починають жовкнути, а на город не висадиш — холодно. Та й балкон захаращений, нагадує, лише гляну, як мене ошукали…
Моя давня історія обійшлася дешевше. Правда, як кажуть, сама винна: купила на базарі саджанці яблуні. Голландські, вони саме входили в моду на початку 90-их. Та виросли звичайні… дички. Потім батько на них прищепив сусідський “сніговий кальвіль” і “золотий ренет”.
Чому мене так зачепила Олесина пригода? На жаль, нині, у час локдауну, ми все більше користуємося послугами інтернет-магазинів. Це виручає, але й немає упевненості, що яскравий і солідний сайт — це не чергова афера, яка легко сходить з рук підприємливим шахраям. Тетяна Слободянюк
Посіяла мандарини, а виросла… соя
