Вранці 4 березня 1944 року війська 1-го Українського фронту перейшли в наступ, розпочавши Проскурівсько-Чернівецьку операцію. Навколо міста генерал-фельдмаршал Манштейн сконцентрував понад 500 танків, артилерію, піхоту.
Проскурів був важливим стратегічним пунктом, тут дислокувалися штаби гітлерівських армій “Південь” та 1-ої танкової армії. Місто стало центром забезпечення армійських підрозділів провіантом, пальним та амуніцією, що зберігалися на 25 складах. Через нього проходила важлива залізнична лінія, яка забезпечувала технікою та провізією всі південні формування німецької армії. Вороги до останнього збиралися утримувати важливий для них стратегічний пункт.
Два тижні наші війська у важких боях намагались зламати німецькі оборонні рубежі на північних підступах до Проскурова. В одному із таких боїв загинув командир авіаційного полку, Герой Радянського Союзу, полковник Лев Шестаков.
Вирішальним стало 24 березня. У цей день 304-а стрілецька дивізія раптовою атакою оволоділа Лезневим. Частини 127-ї дивізії атакували Гречани, а розвідники 2-ї повітряно-десантної дивізії з боєм увірвалися в Ружичну. Місто було оточене, шляхи відступу ворогу відрізані. За цих умов відтягувати час було небезпечно, тому радянське командування вирішило визволяти Проскурів у ніч на 25 березня.
Наступ розпочався одночасно з різних напрямків. Підрозділи 107-го корпусу захопили залізничну станцію, аеродром, обласну, а потім міську лікарні. Через кам’янецький і фельштинський переїзди воїни 2-ї повітряно-десантної дивізії пробились до центру міста, інші військові з’єднання вийшли на Заріччя й форсували Південний Буг (біля нинішнього Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту). Атакований з усіх боків ворог намагався вирватися. Запеклий бій точився в усіх куточках Проскурова. Місто визволили під ранок 25 березня.
В боях було знищено 1700 солдатів та офіцерів противника, 15 танків, 38 гармат, 1060 автомашин та бронетехніки, захоплено чимало трофеїв.
В оперативному зведенні Радінформбюро вказувалося: “Війська 1-го Українського фронту після запеклих боїв 25 березня штурмом оволоділи містом і великим залізничним вузлом Проскурів — сильним опорним пунктом німців і, продовжуючи розгортати наступ, з боями зайняли понад 150 населених пунктів…”.
Люди радо зустрічали визволителів. У боях за місто радянські воїни проявили масовий героїзм: 31-й частині та з’єднанню присвоєне почесне найменування “Проскурівських”, а 14 полків і дивізій були нагороджені орденами.
Під час війни на території Проскурова функціонував концтабір для військовополонених у Раковому “Шталаг 355”, гетто для євреїв були у районі продуктового ринку і в Лезневому.
За час окупації в Проскурові знищено майже 9500 євреїв, понад 60 тисяч військовополонених та розстріляно приблизно 16570 мирних проскурівчан. Із фашистами у місті боролося підпілля. До наших днів зберігся будинок підпільників, де нині діє музей. За Проскурів своє життя віддали 3252 воїни.
Символ визволення міста від німецько-фашистських загарбників — єдиний в світі танк марки Т-34-76-85, який донині стоїть у сквері на перетині вулиць Кам’янецької та Сковороди. Його конструктором та виробником став почесний ветеран України Іван Бабак.
За матеріалами ХЦБС
З історії визволення Проскурова
