З 1 січня 2021 року почали діяти нові правила виїзду на виклики бригад швидкої допомоги.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1271 “Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події” звернення до швидкої, залежно від стану пацієнта, тепер розділяють на критичні, екстрені, неекстрені та непрофільні.
Про те, власне, за якими критеріями поділяються виклики на чотири категорії, розповідає заступник директора КНП “Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Юрій ДОНЮК.
— Юрію Володимировичу, до першої, найтривожнішої, категорії, належать, напевно, критичні виклики?
— Звичайно, адже критичними вважаються виклики до хворих або постраждалих при невідкладних станах, які безпосредньо загрожують життю і потребують реанімаційних заходів. Тому бригада, знаючи, що виїхала за критичним викликом, налаштовується на роботу завчасно.
— Які ознаки критичного стану людини?
— Він супроводжується відсутністю дихання або неефективним диханням, ознаками масивної кровотечі чи крововтрати. Може бути зумовлений травмою, впливом зовнішніх факторів (ураження струмом, блискавкою тощо), інтоксикацією та отруєнням.
— За який час бригада швидкої повинна доїхати до пацієнта за критичним викликом?
— Норматив прибуття бригади за критичним викликом — 10 хвилин з моменту надходження звернення до диспетчера. Тут найголовніше — час!
Звісно, можуть виникнути об’єктивні обставини, які не залежать безпосередньо від роботи бригади. Зокрема, затори на дорогах, несприятливі метеорологічні умови, епідеміологічна ситуація тощо. Тому допускається перевищення зазначеного нормативу, але не більше, ніж у 25 відсотків випадків.
— А яка симптоматика екстрених станів?
— Це невідкладні стани, які становлять загрозу життю та здоров’ю людини і можуть призвести до різкого погіршення стану, якщо несвоєчасно буде надана медична допомога. Екстрені стани супроводжуються порушенням свідомості, ознаками кровотечі, гострого коронарного синдрому (інфаркту міокарда) або ж гострого мозкового інсульту, розладами дихання тощо.
Саме виклики до потерпілих у такому стані і належать до категорії екстрених. У цьому випадку нормативи прибуття бригади до хворого становлять 20 хвилин з моменту надходження звернення до диспетчера.
Тут теж, зважаючи на об’єктивні обставини, про які ми говорили раніше, допускається перевищення зазначеного нормативу, але не більше, ніж у 15 відсотків випадків.
— Тепер про третю категорію звернень — неекстрені…
— До неекстрених належать звернення щодо хворого, стан якого не є невідкладним. І відтермінування надання медичної допомоги не призведе до погіршення стану його здоров’я. От, приміром, підвищення артеріального тиску. Чи висока температура. Такий виклик може бути переданий черговому центру первинної медико-санітарної допомоги (у робочий час). Але якщо лікар ПМСД не зможе виїхати до хворого, диспетчер за можливості спрямує до нього бригаду швидкої, яка у той час вільна. Але бригада може доїхати до хворого більше, ніж за 20 хвилин. Може бути також надана консультація дистанційно. У нас є два лікарі-консультанти, які по телефону вислухають скарги й порадять, що робити, який препарат вжити.
— І нарешті остання, четверта, категорія викликів — непрофільні.
— Це коли викликають бригаду екстреної допомоги до хворого, стан якого не є невідкладним та не потребує медичної допомоги в ме-жах, передбачених кваліфікаційними вимогами бригад швидкої. Хворий не потребує оцінки стану на місці. У даному випадку диспетчер пояснює, що бригада за цим викликом виїжджати не буде. І рекомендує пацієнту звернутися до свого лікаря, з яким він підписував декларацію.
Людям треба звикати до того, що бригади екстреної допомоги не приїжджатимуть до них додому, щоб поміряти тиск чи температуру. Наше завдання — надати екстрену допомогу, стабілізувати стан хворого й доставити в лікувальний заклад.
Насамперед треба, щоб усі зрозуміли, що, якщо піднялася температура і болить горло, чи, умовно кажучи, хтось порізав палець, то не треба одразу викликати машину екстреної допомоги. Те ж стосується підвищення тиску чи загострення невралгії — з цим треба звертатися до сімейного лікаря.
— Юрію Володимировичу, хто визначає, до якої категорії належить виклик? Це ж дуже складна й надто відповідальна справа. Тут треба бути висококласним професіоналом. І досвід, певно, великий мати…
— Рішення приймає диспетчер. І тут справді визначальну роль відіграють якраз професійні якості і досвід. Адже важливо не помилитися і прийняти правильне рішення. Наведу приклад: буквально днями я чергував і диспетчер спрямував бригаду на екстрений виклик. П’ятдесятирічна жінка скаржилася просто на головний біль, поодинокі неприємні відчуття в ділянці грудної клітки. Думала, що знову турбує остеохондроз. Коли ж кардіограма засвідчила інфаркт, пацієнтка ніяк не могла повірити й, більше того, навіть до лікарні їхати відмовлялася. А скільки таких випадків буває, що люди ходять з інфарктами і день, і два, вважаючи, що то “від хребта стріляє в спині”…
Ось чому так важливо, щоб диспетчер, який визначає категорію виклику, був досвідченим і високопрофесійним.
— Від водія машини швидкої теж багато залежить?
— Авжеж. Особливо, враховуючи нинішню ситуацію із заторами і стан доріг у сільській місцевості, якими нам, до речі, треба добиратися за викликом за тими ж нормативами, що й у місті. Тому майстерність і, я б сказав, мудрість водія якраз і сприяють оперативності та безпечності бригад екстреної медичної допомоги.
— Дякую за розмову.
Розмовляла
Тетяна СІКОРСЬКА