Українська душа

“Дар” — коляда з українським корінням

Від Карпат, Поділлям, над Дніпром, до сходу України звучить коляда, але в кожному регіоні свої мотиви, змістове й голосове забарвлення.
Коляду з усіх куточків України на одній сцені вирішила зібрати хмельницька дослідниця фольклору, очільниця гуртів “Ладовиці” й “Ладосвіти” при Хмельницькій дитячій музичній школі №2 Ірина Телюх. Разом з активістами громадської організації “Відродження традицій Поділля” вона обʼїздила Наддністрянщину, вивела на сцену фольклорні сільські гурти з унікальними голосами. Скликала колядників від Львівщини до Миколаївщини, які п’ять разів колядували й щедрували на хмельницькій сцені в рамках фольклорно-етнографічного фестивалю “Дар”.
Цьогоріч пандемія закрила сцени, але фестивальна коляда зазвучала в YouTube. За сприяння міської ради, управління культури і туризму фестивальні відеозаписи колядок та щедрівок колективів із Галичини, Київщини, Вінниччини й Хмельниччини транслювалися з 13 до 19 січня. Це унікальні записи, адже на багатьох співають не професіонали, а літні сільські аматорські колективи. Бабусі співають по-справжньому, як співали наші предки.
“Дуже непросто було записати цьогорічну фестивальну коляду. В багатьох сільських музикантів банально немає техніки для відеозапису, дехто з учасників захворів.
На нашому фестивалі деякі колективи виступають неодноразово, як-от колектив “Берегиня” з села Зелені Курилівці Новоушицького району. Потішив цьогорічний “Дар” і колядою професійних фольклорних гуртів, серед них колектив київської дослідницької лабораторії при кафедрі фольклористики “Володар”, — розповідає Ірина Телюх.
Цьогорічний VI фестиваль “Дар” подарував церковну та світську коляду. Перша сповіщає про народження Ісуса Христа, друга вітає господарів дому. На цей фестиваль міські фольклорні гурти “Ладосвіти” (дитячий) та “Ладовиці” підготували лише статичні колядки.
Перший фестивальний день глядачі слухали відеозаписи колядок гурту автентичного співу “Криниця” з села Воробіївка Білогірського району.
Артисти з народу згадали в своїх колядках та щедрівках одне з найбільших релігійних зимових свят — Святого Василя. Заспівали, як “Ішов Василько гречку косити”. Щедрівками й колядками, як колись у давнину, зичили гараздів кожному дому.
Як зазначає ідейна натхненниця фестивалю “Дар” Ірина Телюх, українська обрядова пісня дуже цікава молоді, яка прагне осмислити духовну суть народу. Приклад тому — яскрава коляда дитячого фольклорного гурту “Годенки” з села Воробіївка Білогірського району. Для “Дару” колектив підготував колоритне відтворення обряду щедрування та коляди з персонажами Вертепу. Один з них — Коза, яка приносила родючість та достаток до хати. Наші предки вірили: “Де Коза хвостом — там жито снопом!”.
У другий день фестивалю звучали відеозаписи вже згадуваного гурту “Берегиня” з села Зелені Курилівці. Особливістю їхнього обряду коляди було вшанування померлих душ. Учасниці колективу співали з освяченими букетами сухоцвіту, в центрі яких горіли свічі. Але найголовніше в обряді — гучно сповістити: “Радуйтеся, старі люди ще й малі діти, що будете на Йордані Христа видіти”.
Фольклорні традиції Галичини в третій день фестивалю передав львівський гурт автентичного співу “Родовід”. Те, що коляда — родом з Галичини, видавав тамтешній діалект. Колядники зичили: “Щоб льони пряли — файно си вбирали, до церкви ходили, Господа хвалили”. І нагадували: “Народився Ісус Христос во Вифлиємі, тож радуймося, купно весельмося!”.
Вперше на фестивалі “Дар” виступив західноукраїнський колектив “Артос”, який діє при львівському храмі священномученика Климентія Шоптицького. Колядники виконали унікальні твори. Серед них — “Ну, же, ну, же, браття-сусіди”, записано цю колядку в селі Яблуниця на Лемківщині (нині Польща). А також — “По всьому світу”, цю коляду віднайшли в селі Київське Стрийського району Львівської області.
Вражав “Дар” не лише колоритною піснею, а й національним строєм, особливим у кожному українському селі, де свої дивовижної краси тернові хустки, фартухи, гуньки, кожухи…
За відеозапис, монтаж та озвучення організатори запису вдячні ДМШ №2, особисто Оксані Мазур, Наталі та Володимиру Сімон. Записували й готували до запуску в ефір відеоролики в світлиці громадської організації “Відродження традицій Поділля”. А це під стріхою в другому корпусі музичної школи №2, де нині діє справжній музей української автентики.
Хай через екран комп’ютера, але “Дар” колядував на всю Україну!

Ірина Салій

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *