Коли “дистанційка” стає ближчою?
Ранок 14 січня укрив усе місто свіжою пеленою легкого сніжку, але бачити її на просторому подвір’ї Хмельницького ліцею №15 первозданною, не змережаною стежками, таки незвично: тільки поодинокі відбитки ведуть до порога. А лунку тишу в ліцейних коридорах та аудиторіях “розганяють” лише кроки і голоси вчителів: під час локдауну всі педагоги навчального закладу проводять дистанційні заняття зі своїх робочих місць, тобто з навчальних кабінетів.
До речі, саме цей заклад за рівнем організації дистанційного навчання, зокрема в умовах локдауну, визнано одним із кращих у мережі загальної середньої освіти міста, як відзначила в.о. директорки департаменту освіти й науки міської ради Надія Балабуст, хоча його життя у ліцейному статусі — трохи більше двох років. Як проходить навчання на початку другого навчального семестру? Як підготувались педагоги до онлайн занять? З цим запитанням звертаюся до директорки ліцею Алли Кіящук.
“У нас навчаються 1006 учнів, тобто здобувачів освіти за різними формами: денною, вечірньою, заочною, індивідуальною, інклюзивною, працюють 86 педагогів. Освітній напрям — поглиблене вивчання англійської та німецької мов, українська філологія, — розповідає Алла Йосипівна. — У ліцеї — 42 навчальні аудиторії, оскільки вивчення іноземних мов передбачає заняття малими групами учнів. У нас потужна матеріально-технічна база, маємо вісім точок бездротової мережі Wi-Fi, всі аудиторії оснащені комп’ютерами, телевізорами, є інтерактивні дошки. Єдина проблема, яку маємо вирішити, — забезпечення достатньою кількістю вебкамер. Ми придбали за кошти шкільного фонду кілька відеокамер, виручають й самі учні — діляться домашніми відеокамерами, використовуємо ноутбуки.
За час підготовки до дистанційного навчання наші педагоги освоювали різні Інтернет платформи Google, Meet, та сервіси для дистанційного навчання (Edpuzzlle, Google, Canva, Wearning AppsЯ). Але переважно доводиться обирати ту платформу, яку здатні опанувати діти в міру своїх знань і можливостей”.
Розклад дистанційних занять у ліцеї склали ще у вересні, щоб мати час ретельно підготуватися педагогам, проаналізувати всі комунікативні і технічні можливості онлайн процесу, опрацювати здобутий весняний карантинний досвід. І, що не менш важливо, готували учнів, навчали працювати з онлайн платформами. Завдяки тому, що ліцей добре оснащений технічно, усі вчителі щодня працюють на робочих місцях, а не по домівках, як, на жаль, доводиться практикувати закладам, де комп’ютерне забезпечення не достатнє.
“Уроки, тобто відеоконференції, проводимо з додержанням санітарного режиму, обов’язково чергуємо види занять. Пояснення учитель чергує з роботою з підручником, записами в зошитах. Але діти навіть після закінчення уроку залишаються в ефірі, — усміхається директорка. — І це природно: вони хочуть спілкуватися з ровесниками. Школа — головне місце таких зустрічей, звичних контактів”.
Різні типи уроків визначають і різні форми їх подачі. Математика передбачає синхронну методику, фізкультура, трудове навчання, образотворче мистецтво — асинхронну. Тобто на першому відеозанятті діти отримують відповідні інструктажі і відпрацьовують їх в індивідуальному режимі. Але всі заняття мають спільне: учні обов’язково в обраній формі звітують педагогу про виконане домашнє завдання.
Які проблеми онлайн навчання? Як каже Алла Йосипівна, це насамперед різна швидкість Інтернету, різне забезпечення домашнього робочого місця школяра, переважно коли на один комп’ютер одночасно претендують два користувачі і т.д. Тому вчителям доводиться записувати уроки та розміщувати в Classroom, щоб пізніше учень зміг працювати з цим записом, якщо не отримував вчасного доступу до Інтернету, чи потрібно повторно прослухати важку тему. В онлайн процесі дуже важливий колективний учительський обмін здобутим досвідом, тому в ліцеї раз на тиждень працює тренінг з опанування інтерактивних технологій, з використанням інтерактивної дошки, мультимедійного обладнання, SMART Board.
Особливість ліцею №15 — інклюзивна освіта, зокрема для дітей з порушеннями зору.
“Наш заклад єдиний у місті, де створені відповідні умови, технології для навчання, є література шрифтом Брайля, інші посібники. А загалом у нас 14 інклюзивних класів, 28 учнів — з особливими освітніми потребами. Інклюзивна освіта започаткована з 2006 року, із кожним роком потреба в інклюзії зростає, вимагає особливих, нестандартних підходів до навчання. Адже такі учні потребують занять не лише з педагогами-предметниками, а й з соціальними працівниками, психологами, дефектологами.
Дистанційна освіта для дитини, яка бачить погано чи взагалі позбавлена зору, — це ще один індивідуальний аспект онлайн навчання, який вимагає від наставника особливих знань, відповідної психологічної підготовки, — переконана Алла Кіящук. — І не менш важлива особливість — це постійний зв’язок і робота з батьками. Тут дуже важлива роль класного керівника. Як він доносить проблему, так вона і вирішується. Щоб допомогти батькам “подружитись” зі школою на “дистанційці”, ми запровадили “Школу відповідального батьківства”. Це — система відеотренінгів, які проводять педагоги, психологи, медики, інші спеціалісти”.
“Початок кожного уроку — відеоперекличка. Якщо вчасно на екрані не з’являється личко когось із дітей, телефоную батькам: “Чому учня немає на уроці?”. Під час дистанційного уроку дуже важливо “тримати” увагу кожного учня, тому що візуальний контакт — це звичне середовище, яке існує в класі. І, звісно, необхідно вчасно, хвилина в хвилину, розпочинати урок, — розповідає учитель математики й інформатики ліцею Тамара Біла. — Бажано створити доброзичливу атмосферу, щоб діти не почувались напружено, тривожно. Я працюю з учнями 5-11 класів, і для мене важлива віддача кожного з них.
Щодо платформ: треба обирати ту, що здатна підтримувати найоптимальніший зворотний зв’язок. У цьому ракурсі прийнятною для роботи є платформа Classroom. Кожна тема завершується фінальною атестацією. Щоб учні краще засвоювали новий матеріал, розміщую навчальні відео на Google диску з відповідним посиланням, для повторного перегляду за потребою”.
Масове онлайн навчання, яке ще два-три роки тому сприймалося суспільством як віддалена перспектива, стало реальністю кожного нашого дня. Отож доводиться навчатися, як кажуть, на ходу всім учасникам цього процесу. І, звісно, “дистанційка” не лише підтвердила свою актуальність, але й вип’ятила чимало проблем, насамперед нерівні технічні умови і можливості, а ще — роль людського, тобто професійного педагогічного фактору.
Окрема тема: батьки і онлайн школа. Бо “дистанційка” змінила життя кожної української сім’ї, вимагає більшої й активнішої участі батьків у процесі навчання їхніх дітей.
Проблем чимало, і дистанційний старт нового семестру — це черговий етап здобуття нового досвіду, який реально показав готовність (чи неготовність) наявної комп’ютерної бази, здатність працювати в онлайн просторі, адже у близькій перспективі дистанційна освіта стане невід’ємною частиною нашого життя.
Тетяна Слободянюк