Понад 30 років тому заснував і очолив ПВТП “Алмаз” Василь Михайлович Гуменюк, пройшовши складний шлях його становлення, вдосконалення та розвитку.
Сьогодні — це економічно потужне, стабільне і багатогалузеве підприємство, яке користується у замовників заслуженим авторитетом і бездоганною репутацією.
На південній околиці міста Хмельницького, яку називають Дубовим або Кавказом, за паралелями залізничного переїзду біля обласної лікарні розташувалася ошатна територія приватного виробничо-торговельного підприємства з короткою, але влучною назвою — “Алмаз”. Акуратно огороджена металевим парканом, вона всіяна господарськими спорудами виробничого призначення, над якими височить громаддя козлового підйомного крана із приземленими горами ділового металу, які ніби утверджують, що “алмазівці” займаються в основному серйозними будівельними справами, серед яких будівництво багатоквартирних житлових будинків, комерційних приміщень, індивідуальних житлових будинків, котеджів з сучасною інфраструктурою. Про це розповідають і стенди перед триповерховою адміністративною будівлею, де сконцентрувалися мозковий і діловий центри розгалуженого підприємства-фундатора підприємницького руху на Поділлі.
Своїми здобутками воно стало відомим не лише в Україні. Про це свідчать численні нагороди та відзнаки престижних міжнародних організацій та формувань. Понад 30 років тому заснував і очолив “Алмаз” Василь Михайлович Гуменюк, пройшовши складний шлях його становлення, вдосконалення та розвитку. Сьогодні — це економічно потужне, стабільне і багатогалузеве підприємство, яке користується у замовників заслуженим авторитетом і бездоганною репутацією. Серед них багато років поспіль поширюється твердження, що там, де є зусилля “алмазівців”, завжди висока якість робіт і бездоганне виконання своїх зобов’язань.
Згадується гарна серпнева днина років 15 тому, коли підприємство “Алмаз” відзначало своє сімнадцятиліття. Серед гостей заходу було чимало представників замовників, журналістів, громадськості. Особливо виділялася група чоловіків у козацьких одностроях, що приваблювали не стільки блиском відзнак і нагород, скільки молодецьким виглядом та військовою виправкою. Здавалося, що ми помилилися адресою, але це справді була територія “Алмазу”, а козаки Подільської козацької організації, очолюваної отаманом Францом Повонським, завітали в гості до давніх друзів, щоб розділити з ними радість знаменної події і щиро побажати подальших успіхів. Адже підприємство “Алмаз” і місцевих козаків поєднувала давня міцна дружба: “алмазівці” утверджували нові виробничі відносини незалежної держави, а вони боролися за відновлення українського козацтва, заповідями якого користувався будь-який поважаючий себе чоловік.
Козацька спільнота давно спостерігала за успіхами молодого підприємця Василя Гуменюка, який ще до проголошення Незалежності розпрощався з посадою начальника ремонтно-будівельного управління і заснував власне приватне виробничо-торговельне підприємство “Алмаз”. Не було таких, хто б не захоплювався сміливістю керівника, впевненого в своїх силах, можливостях, знаннях, умінні працювати з людьми, вчити і направляти молодих фахівців у потрібне русло. Його приклад окрилював інших, тож за “Алмазом” зареєструвалися низка нових підприємств, але “Алмаз” не виходив із центру уваги козацької старшини. Як вияв виняткової прихильності та визнання його досягнень Верховна Рада Українського козацтва нагородила Василя Гуменюка орденом Богдана Хмельницького та присвоїла йому військово-козацьке почесне звання генерала-осаула із правом носіння зброї при наявності документів відповідного зразка. Але між Універсалом про присвоєння генеральського звання і повноправним генералом за давнім звичаєм стоїть ще одна козацька процедура. Обраний претендент зобов’язаний скуштувати по голій спині три нагайки з рук самого отамана, випити “гранчак” оковитої, поставлений на лезо шаблі, і, як нічого не бувало, продовжити урочистості святкування.
Василь Михайлович під схвальні вигуки присутніх успішно впорався з давніми традиціями і через кілька днів відповідні фоторепортажі місцевих видань на всі лади коментували цю подію, комусь на білу, а комусь на чорну заздрість. Та Василь Михайлович розумів, що високу довіру козацької спільноти він має виправдати не менш високою результативністю праці свого колективу, розгалуженого по всій області, де потрібні насамперед висока вимогливість та адекватна організація праці із застосуванням прогресивних технологій. І у виробничому літописі “Алмазу” почалася ера оновлення, запровадження нових технологій. Відтак результат не забарився.
Василь Гуменюк — переможець регіонального рейтингу популярності “Людина року 2003”, лауреат рейтингу “Кращі підприємства України 2004 року”. Його відзначено міжнародними нагородами: “Золотий ягуар” за бездоганну репутацію в бізнесі; “Євромаркет-2005” за професійні досягнення; лауреат всеукраїнської програми “Роботодавці України”, “Лідер-2006”. За активну участь у розбудові Української держави йому присвоєно почесне звання “Лицар Вітчизни”, він обраний дійсним членом Міжнародної академії наук житлово-комунального і побутового господарства, а за професійні досягнення підприємства, що динамічно розвивається, відзначений міжнародними нагородами “Лаври слави” та “Краще підприємство Європи”.
Незважаючи на виняткову зайнятість виробничими справами, Василь Михайлович бере активну участь у громадському житті міста, області, держави. Він неодноразово брав участь у міжнародних бізнес-форумах за участю президентів України. Крім того, він — голова ради громадської організації “Фундатори підприємництва Хмельниччини”, член громадської ради при Хмельницькій ОДА.
Цей рік через пандемію був дуже складним для підприємства, проте воно не здало своїх позицій. “Алмаз” так і залишається правофланговим фундатором підприємництва в області, а його беззмінний керманич — керівником нової формації. Василь Михайлович поважає і цінує дружбу з козацькою спільнотою, яка є взаємною. В другій половині цього року Верховна Рада Українського козацтва присвоїла Василю Гуменюку черговий генеральський чин генерала-полковника.
Високі відзнаки налаштовують людину на оптимістичний лад, додають енергії, духовної сили, можливості. Василь Михайлович — теж не виняток. Він сприймає численні відзнаки і нагороди як пролог до нових досягнень, виробничих перемог, хоч їх з лихвою вистачило б на долю кількох заповзятих трудівників. Втім Василь Михайлович ще не вгамувався після звитяжної “алмазівської” епопеї, яка продовжується понад 30 літ. Можна було б пригальмувати свій виробничий марафон, але Василь Гуменюк займається бізнесом не заради бізнесу, а щоб поліпшити умови життя тих, хто колись повірив молодому фахівцеві і пішов за ним у цілковиту невідомість, щоб перетворити її на успіх.
Словом, зоряний шлях генерала від бізнесу продовжується, він повний енергії, нових задумів. Василь Михайлович працює над розширенням сфери виробничої діяльності свого “Алмазу”. Цього разу, крім будівництва і торговельних відносин, він хоче випробувати свої сили та знання в туризмі, потенціал якого в області надзвичайно великий, варто лише знати історію свого краю. А вона розкреслена географією козацько-визвольних походів. Пам’ятки старовини, німі свідки історичної минувшини подекуди обшарпані, напівзруйновані всесильним часом, ніби волають до людей: “Врятуйте нас для своїх нащадків”. І Василь Михайлович не може спокійно проходити там, де гине пам’ять про героїку минулого нашого народу. В його голові рояться думки про створення бригад реставраторів, які б володіли мистецтвом старовинного будівництва. Поки що ці вкрай необхідні ідеї виношуються, ґрунтуються на різних етапах, але впевнені, що з часом і це йому вдасться. А нині директор приватного виробничо-торговельного підприємства “Алмаз” палко вітає всіх “алмазівців” та партнерів по бізнесу з Новим 2021 роком та Різдвом Христовим і бажає кожному міцного здоров’я, добра, щастя та великих успіхів у роботі й бізнесі.
Іван Бубен,
Євгенія Репетюк