30 червня 1907 року народився Роман Шухевич — головнокомандувач Української Повстанської Армії.
Україна постійно є ареною у боротьбі хижих держав за володарювання над нею. Століттями історію України переписували, знищуючи достовірність, а саму державу та народ намагалися стерти з карти світу. Постійне поневолення українців змушувало їх стати на захист своєї держави. А під час Другої світової війни це спричинило створення підпільної армії — Української повстанської армії (УПА). Її ще називають армією без держави.
Армія повстанців виникла з початком німецько-російської війни з декількох військових формувань ОУН. До лав цих сміливців входили селяни, рідше — робітники та ремісники. Приєднувалися також представники інших національностей: грузини, татари, євреї, бельгійці та азербайджанці з надією підняти такі ж національно-визвольні рухи у своїх країнах після виснаження Німеччини та СРСР у ході війни.
Упівці боролися проти всіх окупантів України (поляків, німців, росіян), а особливо проти одразу двох тоталітарних режимів: комуністичного та нацистського. Через лави повстанської армії пройшло 100 тисяч свідомих патріотів.
УПА мала головний військовий штаб та ділилася на три військові округи: “УПА-Захід”, “УПА-Північ” та “УПА-Південь”, які складалися з відділів та сотень. Це була єдина підпільна армія, яка мала власну нагородну систему, а також медичну службу та службу зв’язку. УПА неабияк підтримувало Товариство Червоного Хреста.
Єдиної форми повстанці не мали. Вони використовували воєнні форми переможених противників: німецьку, польську та радянську. А після переходу в УПА учасників допоміжної поліції рейхкомісаріату “Україна” — ще й поліцейське обмундирування. Зброя націоналістів — це військові трофеї: радянські, німецькі, польські, угорські, чеські та навіть японські, італійські і французькі. УПА контактувала з розвідками Британії та США з метою налагодити зв’язки та заручитися їх підтримкою у визвольній боротьбі.
Хмельниччина також брала участь у підпільній війні в складі УПА. В нашій області діяв воєнний округ “УПА-Південь”, а в Проскурові — група 22б. Керівником округу був спочатку Омелян Грабець (“Батько”), а у 1943 році командування на себе перебрав Василь Кук (“Коваль”).
Армію УПА українці підтримували. Селяни Поділля, як і всієї України, забезпечували бійців харчами та одягом, вели розвідку та переховували упівців. На Хмельниччині було майже 200 підпільних квартир для воїнів УПА. Проскурівчани надавали повстанцям одяг, ліки, медичні інструменти, фарбу та папір для листівок. УПА також мали добре розвинуту підпільну друкарську систему для боротьби з окупантами. У багатьох подільських містах і селах знаходилися їхні друкарні. Масова підтримка українцями самостійників змусила Гітлера та Сталіна недовиконати свої плани щодо України.
Особливе значення мають упівські криївки — військово-оборонні та господарські підземні споруди. Інженери УПА спорудили більше 10 тисяч криївок в Україні. Їх використовували для шпиталів, друкарень, зберігання харчів та зброї, переховування воїнів та житла для родин вищого командування УПА. Винахідливість будування та маскування таких споруд завдала чимало труднощів ворогам.
Закінчення Другої світової війни стало для УПА початком боротьби проти радянського тоталітаризму. Підпільна армія в устах нацистів та радянської влади виступає злочинцями. Але це стверджують лише вороги українців.
Знищення УПА проводили гестапівці та спецгрупи НКВС разом з партизанами червоної армії. УПА завершила своє існування в 1954 році після арешту останнього командира армії Василя Кука. Проте деякі загони повстанців ще довго діяли в різних регіонах України.
Марина Дябел,
завідувачка музею
Проскурівського підпілля