Кожен народ має ту владу, на яку заслуговує. Цей вислів належить французькому графу Жозе де Местр. У 1811 році він говорив це про уряд Російської імперії. Скільки часу сплило з тих пір, а слова й досі актуальні, бо ж таки всі ми, українці, заслуговуємо на ту владу, яку самі обираємо. Віримо брехні, ведемось на обіцянки, дозволяємо маніпулювати собою і раз у п’ять років приводимо до керма держави далеко не найкращих політиків.
Чому так відбувається? Якщо проаналізувати, що відбувалось в Україні за часи незалежності, то, мабуть, відповідь криється в самому критерії відбору. І кожен претендент на посаду президента шукав і знаходив підтримку людей легковірних і слухняних, які не мають власних переконань і згодні прийняти будь-яку готову систему цінностей. І цю систему цінностей кожен президент України старанно вдовблював українцям у голову, звісно, не без допомоги групи підтримки, яка, в свою чергу, отримувала посади, будучи так само непрофесіоналами, часто з фальшивими дипломами, липовими званнями кандидатів наук та навіть кримінальним минулим.
До прикладу, всі, хто просував Януковича до влади, прекрасно знали, що він урка, який живе за законами кримінального світу, знали про рівень його освіти. Але ті, хто його просував, також були урками та неуками, які згодом ставали міністрами і керували державою, обкрадаючи її. А народ вівся на “гарного дядька”, “свого хлопця”, який захистить бідних.
Якщо взяти Кучму, то казали, що він господарник, бо свого часу добре керував заводом. Ющенка називали класним фінансистом, який швидко заробить для нас гроші і ми всі матимемо великі зарплати. Порошенко — мільярдер, який не крастиме, бо й так забезпечений. І нарешті Володимир Зеленський — молодий бізнесмен, який знає, як заробляти гроші, тому й нам допоможе. Не важливо, що він отримав диплом юриста у Кривому Розі, граючи всі чотири роки в КВК, і, по суті, навіть ніколи не складав іспитів. Тобто, можна сказати, людина малоосвічена, без політичного досвіду, без ідеології, яка досі продовжує грати роль, демонструючи, що президент — така ж людина, як і всі: їсть шаурму, бігає через фонтани, говорить “чуваки”, “засранці”, ходить неголений у водолазці, жартує під час виступів, тобто на публіку ламає шаблони про те, яким має бути президент, але насправді успішно руйнує інститут влади.
Навіть, якщо притримуватись думки, що президент не може бути фахівцем у всіх питаннях, а має опиратися на свою команду, то, як ми вже бачимо, найбільша біда в команді Зеленського — тотальний непрофесіоналізм. Варто лише подивитись, кого він під своїм брендом привів до влади. Це — люди, які робили з ним бізнес та займались проєктом “95 Квартал”, а відтак повні профани у тих галузях, які очолили. Це люди, які навіть несуть загрозу державі, і це вже розуміють навіть ті, хто голосував за Зеленського.
А якщо взяти народних депутатів від партії “Слуга народу”, то більшість із них не лише люди без освіти взагалі, а й без моралі. Наприклад, не так давно “слуга” Брагар порадив одній із глядачок, яка зателефонувала до студії, продати собаку, щоби сплатити за комуналку. А нещодавно “слуги народу” знову видали чергові “перли”.
Депутатка від “Слуги народу” і голова парламентського комітету з питань соцполітики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова заявила, що в родинах, які потребують матеріальної допомоги, народжуються діти “дуже низької якості”. А далі ця дама закликала стерилізувати безробітних, навівши приклад експрем’єра Сінгапуру, який стерилізував жінок, у яких не було вищої освіти.
При цьому Третьякова пояснила, що “такими жорстокими методами влада викорчовувала з суспільства елементи, які не є захисниками і годувальниками”. Звісно, слова нардепки викликали обурення в суспільстві і люди показал їй на вихід, але Третьякова заявила, що не йтиме у відставку з поста глави профільного комітету (звісно, з нинішніх нардепів ще ніхто не пішов у відставку за аморальні вислови і навіть за аморальну поведінку в парламенті). Найбільше, на що спромоглися “герої”, це в кращому випадку вибачитись. Що, власне, зробила Третьякова. Вона виправдалася за свої слова про дітей “низької якості” від безробітних, але тут же зробила ще одну гучну заяву про родичів зниклих безвісти на Донбасі українців, які не повідомляють про їхню смерть офіційно, щоб отримувати великі виплати.
Ось такі третьякови і їй подібні депутати “Слуги народу” за свої висловлювання вже давно мали б здати мандати, але вони й досі в парламенті — найвищому законодавчому органі держави. Ну, принаймні, Зеленський, який їх туди завів, мав би хоча б вибачитись, але, як кажуть, немає худа без добра, бо ж таки чим більше “Слуги народу” оголюють свою політичну культуру, своє нутро, тим більше прозрівають українці.
Тому й не дивно, що антирейтинг підтримки Верховної Ради в червні склав 21%. Так само пішла в мінус і підтримка президента Володимира Зеленського. Нині його політику підтримують усього 38 відсотків виборців. Такі дослідження оприлюднив Київський міжнародний інститут соціології. Але, як правило, підрахунки соціологів у декілька разів відрізняються від реальних. А відтак рейтинг довіри до Зеленського сьогодні ще нижчий.
Тож, можливо, хоча б на виборах до місцевих рад українцям вистачить розуму не вестися на брендових людей від брендової команди, не вестися на так звані “нові обличчя” з зеленої команди, бо це може обернутись для громад великою бідою.
Лариса Світловська