Багато митців манить Середньовіччя з його суворою шпилястою готикою замків, містицизмом, лицарством та возвеличенням прекрасних дам. Це період, коли поєдналися жорстока справедливість меча та високі духовні цінності. Зачарований цією епохою й хмельницький художник Радимир МІЛЯР.
Напевно, тому народився митець середньовічного гарту в наші дні, щоб з минулого передати сучасникам найпрекрасніші почуття: любов, ніжність, пристрасть до представниць чарівної статі. А ще лицарську відвагу, безстрашність у досягненні справедливості, розуміння честі й гідності…
Це та духовна спадщина, яку тонко передають його живопис та графіка. Картини приваблюють не лише довершеністю художнього письма, дивовижними сюжетами, а й символічністю образів. Займається Радимир Міляр й іконописом.
Епоха лицарів, де духовні пориви обороняли металеві обладунки та зброя, привабили Радимира Міляра ще в юності, коли опановував професію художника в древньому місті Суздаль. Кілька століть тому там створили богадільню, де прислужували монашки, займалися різними стародавніми ремеслами. Наприклад, вишивали перлинами, вручну переписували Святе письмо. Згодом на місці цієї богадільні виріс мистецький навчальний заклад — Суздальське реставраційне художнє училище, де досі зберігаються унікальні стародавні рукописні книги з малюнками. Саме в цей виш на факультет реставрації древнього живопису, станкового і масляного живопису, темперного живопису та реставрації ікон і картин вступив корінний хмельничанин. Начитавшись рукописів про давнину, величезних древніх фоліантів, Радимир Міляр ще студентом настільки захопився історією, що почав відтворювати її на полотнах. А ще в Суздальському училищі йому випала нагода познайомитися з унікальним викладачем-ковалем, котрий знав секрет булатної сталі. З цього особливо міцного матеріалу за древніми технологіями майстер виготовляв середньовічну зброю.
“Вражало, коли коваль гнув булатну сталь навпіл, а потім вона розгиналася, як пружина. Для такого міцного металу це було справжнє диво. Крім того, оформлював середньовічні мечі красивими візерунками, виготовляв знамениті тевтонські мечі, зброю для багатьох фільмів, наприклад, для “Айвенго”, “На каменях ростуть дерева”. Біля нього постійно роїлися артисти, дружив навіть зі Смоктуновським”, — згадує Радимир Міляр.
Неординарна особистість майстра, його ремесло ще більше привабили хмельничанина до епохи Середньовіччя. Аби її відтворити не лише на картинах, Радимир Міляр організував студентський театр, де почав відтворювати минулі епохи, вперше зіграв шекспірівського Гамлета. Це був початок його захоплення реконструкцією минулих епох.
Пощастило Радимиру Міляру бачити, як у древньому Суздалі режисер Андрій Тарковський знімав історичну стрічку про монаха-іконописця “Андрій Рубльов”. Спостерігаючи за зйомками, він вловлював методику відтворення духу старовини.
Згодом, синтезуючи мистецтво художника, режисера й актора, Радимир Міляр повернувся після навчання додому.
На рідних теренах продовжив реалізовувати свої захоплення, розвивати таланти. Кожна особистість завжди притягує до себе собі подібних. Нині Радимир Міляр є очільником художньої студії “Відродження”, яка діє при міському Центрі творчого розвитку “В майбутнє через культуру”. Виставкова кімната Центру — своєрідний місцевий Лувр, де експонуються дивовижної схожості копії картин Рембрандта. Зі стін застиглими поглядами загадково дивляться портрети Беатріче, Сократа, Жанни д’Арк, Нефертіті та інших відомих історичних постатей. Всі обличчя — філігранний слід пензля Радимира Міляра та його учнів.
Багато з його колишніх студійців нині стали відомими художниками, дехто — на шляху до слави. Так, Ірина Стасюк пише великі полотна, які експонує в Чехії. Колишня студійка Олена Леськова за копію відомого полотна “Мадонна Літта” посіла перше місце на конкурсі в Америці. Колективні виставки членів “Відродження” уже відбулися в Києві, Львові, планують виставлятися в Камʼянці-Подільському.
Неодноразово членів студії “Відродження” Радимир Міляр залучав до проєктів громадської організації “Хранителі спадщини”, яку теж очолює. Вже 10 років члени цієї організації відтворюють традиції, атмосферу, цінності минулих епох. “Хранителі спадщини” розвиваються в трьох напрямках: театральна реконструкція минулих епох, музичний та фототеатр.
Підмостками для театральних постановок у дусі минулих епох для “Хранителів спадщини” стали чи не всі культурні осередки міста й області. Надихнувшись авторами минулих століть, Радимир Міляр сам почав писати драми для свого театру, часто це драми-містерії.
Кожне театралізоване дійство “Хранителів спадщини” — це не лише захопливий сюжет, а й яскраве шоу з костюмами, зброєю. Весь театральний інвентар члени громадської організації створюють самі. Перелопативши чимало джерел, часто й сам Радимир Міляр створює ескізи одягу минулих епох. Особливо приваблюють жіночі пишні сукні, нерідко оздоблені ручною вишивкою. Вся ця кропітка праця — справа таланту кожного члена організації. Навіть зброю самі виготовляють. Радимир Міляр каже, що його відомий батько — художник Едуард Міляр колись навіть придбав для їхньої колекції військовий молот.
“Інформацію про Середньовіччя шукаю не лише в книгах, спілкуюся з реконструкторами, наприклад, Андрієм Галевським, який очолює групу в Меджибожі. В постановках нашого театру брав участь хмельницький клуб історичної реконструкції “Воїн”, який допомагав нам відтворити першу бойову сцену. До речі, цей клуб задіяли в зйомках фільму “Хранителі спадщини”, який, сподіваємося, незабаром завершимо. Це своєрідна драма-містерія не лише на тему Середньовіччя. Там будуть поетичні, філософські, любовні діалоги”, — інформує головний режисер фільму.
Не раз громадська організація проводила костюмовані тематичні вечірки спільно з музеєм історії міста Хмельницького.
На творчих вечорах часто грає стародавня музика, як відгомін минулих літ. За цей напрямок роботи “Хранителів спадщини” відповідає спів-очільниця громадської організації, музикант Тетяна Чигрин. Атмосферний екскурс у минуле — організовані нею концерти Ференца Ліста, Бетховена та багатьох інших музичних класиків.
Не менш цікавим, ніж інші напрямки роботи “Хранителів спадщини”, є фототеатр. На світлинах відтворюють сценічні образи, які створюють за допомогою костюмів, декорацій та фотошопу. Часто у зйомках беруть участь професійні моделі, позує перед фотокамерою і сам Радимир Міляр. То він у лицарських обладунках скаче на коні засніженим полем, то в лютий мороз лицар бреде лісом між зграєю вовків, то замислюється “бути чи не бути” в позі Гамлета… Завдяки можливостям сучасної фототехніки в його фотомоделей то містично світяться очі, то їх покірно огортають дракони. Словом, роботи дуже цікаві.
“У наш прагматичний, навіть цинічний час дуже не вистачає середньовічної романтики. При всій жорстокості смертних вироків, непростих випробуваннях чумою, яка, до речі, поширилася Європою з Криму, Середньовіччя — один із най-душевніших, найдуховніших періодів життя людства. Культ прекрасної дами, трубадури, які оспівували гуманістичні ідеали, чуттєвість поезії, прекрасні замки, готичні собори… Хіба все це не варто успадкувати у предків?” — міркує про улюблену епоху Радимир Міляр.
З приємною ностальгією згадує митець Камʼянець-Подільський, де колись працював у музеї. Невиправний романтик, попри свою зайнятість, нещодавно взявся за поетичне перо. Захопившись творчістю Данте, Радимир Міляр продовжив його тему возвеличеного кохання. Також пише вірші на лицарські, теологічні, філософські теми.
…Усіх граней творчості Радимира Міляра не злічити, як і його заслуг у сфері культури. Про це свідчать численні нагороди й відзнаки. Нині він — кавалер ордена Христа Спасителя, володарі якого займаються гуманітарними питаннями на міжнародному рівні.
Зізнається, що все життя в нього був Едипів комплекс — боявся не виправдати авторитет відомого батька, бути гіршим за нього. Разом з тим прагнув довести батьку сформованість своєї творчої особистості. Для цього багато працював і його старання дали свої результати.
“Згадую, як малим спостерігав за багатогодинним батьковим малюванням. Він працював по шість годин, я почав працювати ще більше… Коли виросла гора моїх перших дитячих малюнків, батько організував у дитсадку мою першу персональну виставку. З того й почався мій творчий шлях у мистецтво”, — пригадує Радимир Міляр.
Нині у нього дуже багато творчих задумів: видати поетичну збірку, завершити зйомки кіно “Хранителі спадщини”, організувати одночасно дві виставки своїх студійців у різних містах… Тож щиро бажаємо йому здійснити все заплановане.
Ірина Салій