У Хмельницькому заступницю головного лікаря перинатального центру та двох її пацієнток підозрюють у торгівлі людьми
Ця історія розпочалася торік, коли 24-річна Олеся повернулася з Польщі, де півроку була на заробітках. У селі неподалік Кропивницького на неї чекала півторарічна донечка, яку вона залишила на свою матір. Молода жінка мала намір влаштуватися на роботу, та під час медогляду дізналася, що вагітна.
Батька дитини Олеся знала всього один день, а точніше лише одну ніч. З ним познайомилась у Люблені у кав’ярні, де працювала офіціанткою. Пам’ятає лише, що звали Дорошем, та й навіть у цьому була не певна, адже він міг вигадати ім’я. Тому шукати його було марною справою. Розказати все матері Олеся боялась, бо ж доньку також народила поза шлюбом. Та діватись було нікуди.
— Ти з глузду з’їхала, тобі мало одного байструченяти, — скипіла матір, коли дізналася, що донька при надії. — Мало того, що на мене дитину спекала, то ще одну хочеш мені підкинути. Негідниця, пройда! Я ще від цього сорому не оговталась. Ніякої дитини не буде. Їдь туди, звідки приїхала, доки люди в селі не дізналися!
Наступного дня Олеся подалася до обласного центру. Та через великий термін вагітності лікар відмовився робити аборт і порадив народжувати. За тиждень вона вже сиділа у вагоні потягу, який віз її до Вінниці. Там у кризовому центрі матері та дитини їй пообіцяли надати прихисток. У чужому місті, подалі від дому Олеся вирішила й народжувати, а після пологів написати відмову від дитини і повернутись на Кропивниччину. Все так би й було, якби доля не зіграла з нею злий жарт. Жінка, яка не від доброго життя також жила в центрі зі своєю п’ятирічною донькою, запропонувала Олесі знайомство з власницею приватної фірми, де вона працювала прибиральницею. Мовляв, багата сім’я, ні в чому не знає потреби, а дітей Бог не дає.
Наступного дня за Олесею приїхав величезний джип. Маєток заможних людей, до яких її привезли, вразив розкішшю, а господиня вродою, хоча й була вже не молодою. Людмила Ігорівна — так її звали, без усяких вступів запропонувала їхати до Хмельницького, де в неї є знайома лікарка, яка раніше лікувала її від безпліддя.
— Там ми поселимо тебе в готелі, годуватимемо, а коли народиш, одразу всиновимо твою дитину та ще й грошей підкинемо на дорогу, гарний одяг та відпочинок, — впевнено заявила вона.
Такий варіант Олесю цілком влаштовував і вона без вагань погодилася на пропозицію.
Знайома Людмили Ігорівни виявилася не простою лікаркою, а заступницею головного лікаря перинатального центру, але всі обстеження Олеся чомусь проходила у приватній клініці, яка належала тій медичці і навіть називалась її іменем.
За три тижні до пологів Людмила Ігорівна сказала, що всиновлювати дитину не буде, оскільки лікарка запропонувала їй набагато простіший варіант. Потрібно лише вклеїти в її паспорт Олесину фотографію.
— Для чого? — з подивом запитала Олеся.
— По-перше, ніхто і ніколи не дізнається, що ти відмовилася від рідної дитини. Так само ніхто не дізнається, що це не моя дитина. По-друге, лікарка сказала, що в цьому немає нічого крамольного і вона, Олеся, не перша і не остання.. Побачивши в очах Олесі страх, Людмила Ігорівна усміхнулась.
— Нічого не бійся. Все буде так, як ми й домовлялися, тільки в обхід усіх паперових справ і тяганини. В тебе на руках буде ксерокопія мого паспорта з твоєю фотографією. Тобто народжуватимеш ти, а матір’ю дитину одразу стаю я. За це ти отримаєш додатковий гонорар.
Ще раз посміхнувшись, Людмила Ігорівна зникла за дверима, а Олеся нерухомо сиділа на ліжку.
— Я потвора, — повторювала сама до себе, а потім зателефонувала матері і виклала їй усе.
— Що ж я наробила, — голосила Олесина матір. — Рідну дитину своїми ж руками штовхнула в пекло.
Потім жінка на хвилину завмерла і хутко почала збиратися в дорогу. Залишивши онучку на сусідку, подалась до обласного центру в поліцію. Правоохоронці одразу почали діяти. Та відповідь, яку вони отримали від хмельницьких колег, була невтішною: вагітної жінки на прізвище Олеся Ковальська в жодному медзакладі не фігурувало.
В цей час зрозумівши, що Олесю шукає поліція, лікарка почала діяти навипередки. Не чекаючи на перейми, вона у вихідний ввечері почала штучно викликати пологи. В залі, крім Олесі була Людмила Ігорівна, якій вона дозволила перерізати пуповину дитині, яка щойно з’явилася на світ. Потім, поклавши немовля на хвильку на груди Олесі, передала його тій, що його купила…
За кілька днів Олесю ще зі свіжими швами та температурою виписали з перинатального центру. В палаті ж замість неї залишилася Людмила Ігорівна зі своїм чоловіком та новонародженою донькою Олесі. Тим часом у медзакладі вже працювали правоохоронці та журналісти. Усі сфабриковні документи поліції вдалося вилучити, а журналісти зафільмували в стаціонарі центру подружжя бізнесменів з чужою дитиною на руках…
Уся ця історія має продовження, оскільки в ній викладені реальні факти, які мали місце восени 2019 року в Хмельницькому. У відкритому кримінальному провадженні фігурує заступниця головного лікаря з медичної частини Хмельницького перинатального центру і водночас власниця приватної репродуктивної клініки Олена Вавринчук. У рамках досудового розслідування правоохоронці з’ясували, що саме вона організувала злочинну схему з продажу новонародженої дитини і підробила ряд документів, що стосувалися вагітності й пологів. Їй та двом її пацієнткам оголошено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 149 (через ст. 15) Кримінального кодексу України — замах на торгівлю людьми. Крім того, лікарці доведеться відповідати ще за ч. 1 ст. 366 (службове підроблення) ККУ, а двом іншим жінкам — за ч. 4 ст. 358 (використання завідомо підробленого документа) ККУ. Наразі слідчі дії тривають. Вирішується питання про обрання підозрюваним запобіжного заходу.
Ольга Сєргєєва