24 березня відзначається Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Всесвітня організаціяція охорони здоров’я запровадила його саме цього числа, адже у цей день у 1882 році лікар Роберт Кох відкрив збудника туберкульозу — туберкульозну паличку. Більше того, у 1993 році ВООЗ оголосила туберкульоз національним лихом.
На жаль, в Україні туберкульоз залишається однією з найбільш болючих медико-соціальних проблем сьогодення. Поширення цієї небезпечної недуги набуває загрозливого характеру як у цілому світі, так і в Україні зокрема. Епідемія туберкульозу триває в Україні з 1980 року. Останніми роками помітне зростання туберкульозу серед дорослих і навіть дітей.
За словами лікаря-епідеміолога Хмельницького міськ-міжрайонного відділу ДУ “Хмельницький обласний лабораторний центр МОЗ України” Л.Мартиненко, у Хмельницькому за минулий рік зареєстровано 102 первинні випадки туберкульозу (72 — бактеріально підтверджені). Із цих 102 випадків 94 становить легенева форма. Серед тих, хто захворів, люди різного віку та різного соціального статусу. Значна частина з них має шкідливі звички (алкоголізм, куріння, наркоманія).
Туберкульоз — дуже важка інфекційна хвороба, наголошує Лариса Миколаївна. Він вражає всі органи та системи, супроводжується явищами загальної інтоксикації, важко лікується, часто переходить у хронічну форму, призводить до інвалідності. Туберкульозна паличка стійка та широко розповсюджена в навколишньому середовищі, серед людей і тварин. Уявіть собі, паличка без доступу прямих сонячних променів зберігається на предметах побуту до шести місяців! Взагалі ж зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом, а також через продукти харчування від хворих на туберкульоз тварин (м’ясо, молоко, сир, яйця).
Для встановлення інфікованості туберкульозом проводиться реакція Манту. Всім дітям при народженні проводять щеплення (БЦЖ) проти туберкульозу в перші 3-5 днів життя.
Причиною пізнього виявлення хворих на туберкульоз і затяжного перебігу хвороби є несвоєчасне флюорографічне дослідження органів грудної клітки, бо 93% становлять легеневі форми.
У профілактиці туберкульозу має велике значення здоровий спосіб життя: не палити, не зловживати алкоголем, повноцінно та раціонально харчуватися. Харчування має бути вітамінізованим, містити достатню кількість білків. Не вживати сире молоко без термічної обробки, не купувати молочні та м’ясні продукти в невстановлених місцях без лабораторного контролю. Важливе значення має щеплення проти туберкульозу.
Однак попри все епідемія туберкульозу в нашій державі не вщухає. У когось немає можливості повноцінно харчуватися, хтось п’є сире молоко, а для когось зірки складаються так, що саме він заражається безсмертною паличкою Коха. Лікування туберкульозу — тривале, дороговартісне й важке. Так, у середньому стаціонарне лікування дорослих пацієнтів в Україні становить 82,8 дні. Між тим у більшості країн світу в стаціонарі пацієнта лікують до двох тижнів, а далі переводять на амбулаторне лікування. Госпіталізують хворого лише з вагомих клінічних причин.
За даними ВООЗ, після початку ефективного режиму лікування бактеріологічне навантаження швидко знижується, вже за кілька днів пацієнт перестає бути контагіозним (заразливим). Пацієнти, які почали лікуватися, не загрожують заразити інших людей.
А от пацієнт з туберкульозом, якого примусово розміщують на тривалий — 6-8-10 місяців — термін у стаціонар, насправді створює ризик розвитку мультирезистентної форми туберкульозу. Між тим Україна й так має один із найвищих рівнів захворюваності на хіміорезистентний туберкульоз у світі та посідає третє місце за абсолютною кількістю зареєстрованих випадків туберкульозу з розширеною резистентністю.
Виліковується у нас 70 відсотків нових випадків захворювання і лише 50 відсотків мультирезистентного туберкульозу (МЛС-ТБ). ВООЗ же рекомендує, що виліковуватися повинні 90 відсотків хворих.
Головна причина такого показника — низький рівень виявлення цієї хвороби.
Нещодавно в Україні затверджено Державну стратегію розвитку системи протитуберкульозної допомоги населенню на період 2020-2023 років. Вона дозволить розпочати комплексну структурну реформу протитуберкульозних закладів з метою зниження рівня поширення стійких форм туберкульозу.
Стратегія передбачає: створення єдиного Фтизіопульмонологічного центру для координації заходів протидії туберкульозу на регіональному рівні та оптимізацію закладів з урахуванням епідеміологічної ситуації.
Нині лунає багато тверджень, що це реформування призведе до закриття протитуберкульозних диспансерів. Хворим ніде буде лікуватися і можливим буде ще більший спалах захворювань на небезпечну недугу.
Втім не варто панікувати. Міністерство охорони здоров’я України запевняє, що під час оптимізації протитуберкульозних закладів основна увага приділятиметься збереженню медичних кадрів у галузі охорони здоров’я і створенню системи перепрофілювання фахівців відповідно до потреб конкретного регіону.
Яка ж ситуація, зокрема, у Хмельницькому? Міський протитуберкульозний диспансер перетворено у комунальне підприємство “Хмельницький медичний центр спеціалізованої, паліативної та хоспісної допомоги”. За словами начальника управління охорони здоров’я міської ради Бориса Ткача, ідея трансформації виникла ще торік у зв’язку з реформуванням фтизіатричної служби в Україні, згідно з якою в кожній області залишається функціонувати один центр боротьби з туберкульозом. У нашій області цим центром визначено обласний протитуберкульозний диспансер.
Оскільки в Хмельницькому проживає фактично п’ята частина мешканців усієї області, каже Борис Ткач, вирішено було залишити фтизіатричну службу в складі новоутвореного медичного центру. У ньому працюватимуть сім фтизіатрів (п’ять дитячих і два дорослих). Хворі лікуватимуться амбулаторно (вдома). Звичайно, пацієнти, які потребуватимуть стаціонарного лікування, тобто з відкритими, деструктивними формами туберкульозу, лікуватимуться в обласному протитуберкульозному диспансері. Ті ж, у кого відкрита форма уже стала закритою або ж взагалі не була відкритою, лікуватимуться амбулаторно під наглядом сімейного лікаря і фтизіатра.
В області ж, окрім обласного протитуберкульозного диспансеру, функціонують дві фтизіатричні лікарні — Славутська і Голозубинецька.
Взагалі, при реформуванні фтизіатричної служби мова йде про впровадження світових нормативів і нових підходів до лікування туберкульозу.
На початку березня відбувся перший в Україні міжнародний симпозіум з лікування туберкульозу “Подолання перешкод у лікуванні туберкульозу: від стратегії до дії”. Виступаючи на ньому, заступник міністра охорони здоров’я Дмитро Луфер сказав: “Ми прагнемо об’єднати профілактичні програми й програми лікування в єдину ефективну систему боротьби з туберкульозом на національному та регіональному рівнях. Працюємо в партнерстві з Міжнародною організацією “Лікарі без кордонів” над впровадженням інноваційних підходів до діагностики і лікування цього захворювання”.
Головні завдання боротьби з туберкульозом — рання діагностика та покращення лікування. Мова йде про перехід до нових рекомендацій ВООЗ, а саме: застосовування в Україні всіх способів перорального лікування хворих з МЛС-ТБ. Серед рекомендацій ВООЗ — перехід, власне, на лікування пероральними засобами (ковтанням, а не уколами), щоби зменшити страждання пацієнтів.
За оцінкою фахівців Центру громадського здоров’я України, нині одними зі стратегічних та оперативних цілей для подолання туберкульозу на глобальному та національному рівнях є: вдосконалення системи організації та надання протитуберкульозної допомоги; забезпечення ефективного виявлення нових випадків та недопущення формування резистентних форм туберкульозу; підвищення якості та ефективності лікування.
Важливо забезпечити можливість лікуватися особам, які є соціально незахищеними та не мають доступу до соціальних послуг. Саме це є одним із найголовніших шляхів подолання туберкульозу в Україні та світі.
Лариса Світловська