При нагоді ми часто задаємо запитання: “Чий Крим?” і, почувши позитивну відповідь на кшталт: “Крим — це Україна”, схвалюємо таку відповідь, а якщо хтось починає виляти, як пес хвостом, і тим самим доводить, що має проросійські погляди, то ми, м’яко кажучи, не приховуємо гніву, бо ж таки Крим наш, український. І якщо інформацію про події на Сході ми отримуємо практично щодня, зокрема, й безпосередньо від наших бійців, то про Крим її досить мало.
За даними українського Інтернет-видання “Детектор медіа”, за п’ять днів лише 0,5% інформації у 20 українських сайтах стосувалося теми Криму. А за даними минулорічного моніторингу телевізійного ефіру Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, розважально-інформаційні телеканали приділяли лише 0,1% тижневого ефіру висвітленню ситуації в Криму, інформаційні телеканали — 2,2%. Тоді як більшість новин російських сайтів приділяють увагу темі “КримНаш” 16,5%, а кримським новинам про різне 14,7%.
Та що там говорити, якщо в Україні через недофінансування кримськотатарський телеканал ATR вимушений був скоротити 45% колективу, а відтак скоротити й випуски новин і припинити прямі ефіри!
Тобто навіть інформаційну війну ми програємо, хоча при наявності величезної армії ЗМІ мало б бути інакше. А тому й недивно, що Путін та його прихвосні криком кричать про порушення прав російськомовного населення в Україні, якого в нас ніколи не було і немає, а ми мовчимо або деінде згадуємо про порушення прав українців та кримських татар у Криму! Більше того, сам президент Зеленський та його “слуги” не озвучують свою чітку позицію щодо півострова. Тим часом Росія знищує українську ідентичність в Криму і намагається фізично зробити Крим російським, штучно переселяючи туди громадян РФ з інших регіонів. А якщо взяти, яку ідеологію Росія нав’язує дітям у кримських школах, причому таку ж ворожу до України, як і в окупованому Донбасі, а їх у Криму майже 200 тисяч, то з часом матимемо молодь, сформовану на російській мілітаризованій ідентичності. І це є величезною проблемою. Натомість Зеленський та його свита раптом побачили іншу проблему в Криму. Виявляється, на півострові немає води і люди помирають від спраги!
То нічого, що відновлення постачання води до Криму було однією з умов подальшого врегулювання ситуації на Донбасі, яку поставив Володимир Путін на переговорах у Парижі в грудні 2019 року і в телефонній розмові 14 лютого з Володимиром Зеленським і президент, як між іншим завжди, вирішив прогнутись. А коли відчув супротив свідомих українців, почав давати задній хід. Мовляв, це була перевірка громадської думки: чи готові українці піти на такі поступки Путіну, і чи може постачання води в Крим стати темою для домовленостей з РФ. Виникає логічне запитання, чому пересічний українець розуміє, що будь-яке відновлення постачання води до Криму до початку деокупації є невмотивованим і навіть небезпечним, оскільки це майже єдиний інструмент тиску на державу-окупанта, а наш президент не розуміє! Більше того, його ліва рука не знає, що робить права, адже про необхідність відновлення подачі води в окупований Крим, вважаючи, що в зворотному випадку на півострові відбудеться гуманітарна катастрофа, заявив новопризначений прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Мабуть, він повний профан, бо, займаючи таку високу посаду, мав би знати, що позицію з приводу постачання води має формувати не прем’єр-міністр, а Рада національної безпеки та оборони під керівництвом президента. Це ж окупована територія!
І тут почалися маневри та інформаційна нісенітниця, причому точнісінько така ж, як у січні під час загадкової поїздки Зеленського в Оман. Шмигаль зрікся своїх слів і почав вигадувати якісь небилиці. Мовляв, подача води в Крим — це не питання торгівлі з окупантом, а питання гуманітарної відповідальності перед людьми, які живуть на півострові. А ввечері на своїй сторінці у Facebook взагалі написав, що в студії під час його заяви було гамірно і тому десь у цьому шумі загубилися його слова про розподіл води, щоб вона не пішла росіянам на військові бази. А вже наступного дня, 6 березня, пан Шмигаль з трибуни Верховної Ради знову, намагаючись викрутитись, сказав, що воду поставлятимуть у Крим мало не каністрами і бутлями! Схоже зе-ставленик таки має нас усіх за дурнів, бо ж не в бутлях хотів Путін воду, ставлячи вимоги Зеленському, не в каністрах, і всі прекрасно це розуміють.
Але, якщо повернутись до версії Шмигаля, то чомусь стає цікавим наступне: звідки у новоспеченого прем’єра інформація, що в Криму бракує питної води? І тут хочу процитувати кримськотатарського активіста Нариман Джелял з приводу “катастрофи”, яка насувається на Крим через брак питної води: “Я живу в Криму постійно. Ситуація така, яка була завжди. На півострові завжди існували проблеми з водою, але для споживання населення її було достатньо. Проблеми відчувалися в кількох містах. Дніпровська вода була в першу чергу необхідна для сільського господарства — це північні райони Криму, де вирощували рис та овочі. Зараз російська влада по-хижацьки поставилась до цього і розконсервувала свердловини, тому що завод “Кримський титан” дуже активно споживає воду, а величезне будівництво також вимагає великих її обсягів. Це ніяк не пов’язано з обсягами, необхідними громадянам України, про яких так дбає прем’єр-міністр. Катастрофи немає!”
А тепер давайте думати, а що скажуть на цю витівку з подачею води в Крим наші європейські партнери і не лише європейські, а всі, хто вводить проти Росії санкції? Дивна ситуація, чи не так?
Очевидним є інше: у лавах партії “Слуга народу”, на превеликий жаль, немає чітко сформульованої позиції щодо Криму. Її має озвучити президент, але він, кажучи, що Крим — це Україна, чомусь завжди мовчить про те, хто винен у його окупації. Я, принаймні, такого не чула. Втім за шість років з моменту, коли український півострів Крим був окупований Росією, українська держава не ухвалила стосовно Криму жодного розумного рішення. Більше того, знаючи, що кримчани розчаровані політикою РФ, наша влада ні колишня, ні теперішня, не використовує це. А повертаючись до питання поставки Криму води, то якщо Зеленський прийме на себе це зобов’язання перед Путіним, це стане черговим ударом по його репутації, мовчу вже про рейтинг, який і так уже впав.
Лариса Світловська