“Какая разніца”
Пам’ятаєте фільм, у якому вітчим пригостив пасинка гарною цукеркою, в середині якої нічого не було, і що сказав на той дурний жарт маленький хлопчик? Мені особисто ця сцена десь перегукується з новорічним вітанням президента Зеленського, який загорнув свою промову в яскраву обгортку, а насправді підніс українцям банальне і порожнє марнослів’я. Яскравою обгортка цукерки була хіба що для тих, хто проковтнув її, не розгортаючи, а відтак і плескав у долоні, захоплюючись його вишуканим смаком. Та більшість українців, здатних розрізняти зерно від полови, обурена тим вітанням. Бо для них, на відміну від президента, має значення і рідна мова, і народні традиції, і історія власної держави. Їм не все одно, патріот ти чи зрадник, вбивця чи жертва. Та більшість почула у привітанні президента не лише лицемірство, а й промову, розраховану для суспільства без цінностей і самоповаги, промову, просякнуту малоросійством. Плюс лише в тім, що президент Зеленський нарешті відкрито показав своє ставлення до держави, яку очолює, і до української нації. Нарешті ми з його вуст почули, що для нього всі ці поняття зводяться до однієї фрази “какая разніца”.
Він не вітав, він знову грав, використовуючи артистичні гримаси, акторські паузи, він просто солодко читав і озвучував те, що йому написали, причому ті ж сценаристи, що писали для нього в 95 Кварталі про Україну-повію. Бо ж у якій країні світу президент під час війни забув би привітати з Новим роком захисників, які боронять цілісність держави?
Зеленський навіть не назвав ворога ворогом, бо не міг, адже за день до привітання українців, він привітав з Новим роком Путіна — президента держави-агресора, яка вдерлася на нашу землю, яка продовжує вбивати наших синів! Ні, то не був дипломатичний хід, як думає дехто, то називається іншим словом, і ми всі знаємо яким. І знаємо, яке ставлення в світі до тих, хто прогинається і прислуговується, тим самим принижує не лише себе, а й свій народ. Хіба не тому сьогодні пані Меркель з Путіним, вдумайтесь тільки, вирішують удвох, які зміни потрібно внести до Конституції України?!
Тож було те привітання не про терпимість чи толерантність і навіть не про “клей, що тримає суспільство разом”. До речі, цей вислів належить не Зеленському і його сценаристам, а Лі Куан Ю — засновнику сучасного Сінгапуру, етнічному китайцю. Та якщо вже про клей, то він має бути не прострочений (“какая разніца”), а замішаний на культурній ідентичності, традиціях, вірі, рідній мові!
Але, якщо наш президент вважає, що мова не має значення, то, може, він дасть ще й відповідь: чому вороги української державності знищували нашу мову роками, століттями? Варто лише згадати історію України. А все тому, що, намагаючись знищити народ, ворог завжди починав з мови і це факт.
І ще: чому й досі президент ділить нас на відсотки, а його батько наділений правом називати всіх, хто не підтримує політику його сина, біомасою? Дешево, пане президенте, або скоріше сумно, бо не почули ми про мир не на умовах Путіна і ціною приниження нашої гідності, а на українських умовах. Про те, що не розводити війська потрібно, вдаючи з себе великого миротворця, а виводити геть російську армію з їхньою зброєю з нашої землі, на жаль, теж не почули. Як не почули побажання здолати, перемогти ворога, гуртуючись на національній ідеї, не почули, що Крим — це Україна.
Головне — добре виспіться, українці, і ні в якому разі не переїдайте, а те, що без державного прапора та державного гімну, то, мабуть, для Зеленського та сама “какая разніца”.
Брешуть, як вовну чешуть
Президент Зеленський, як привселюдно й обіцяв під час робочого візиту в Івано-Франківську область, зустрічав Новий рік на Прикарпатті, у державній резиденції “Синьогора”, розташованій біля села Гута, що на Івано-Франківщині. А вже в перший день нового 2020 року в соцмережах з’явилися фотографії президента з засніженого гірськолижного курорту Буковель, де він, як завжди, охоче селфився з відпочивальниками. Схоже, відпочинок сподобався президенту, бо вже 4 січня джерела з Офісу президента повідомили, що Володимир Зеленський продовжуватиме відпочинок у Карпатах як мінімум до 9 січня, а, можливо, й до 12 січня.
Та раптом вже зранку 5 січня наш президент разом з дружиною та дітьми снідає на узбережжі Оманської затоки у п’ятизірковому готелі Al Bustan Palace Ritz-Carlton Hotel, де вартість однієї ночі доходить до 4000 євро (це понад 100 тисяч гривень). За кілька днів до цього голова охорони президента Максим Донець відправився до цієї країни, щоб перевірити апартаменти і переконатись у безпеці. Тобто, коли пан президент викладав фото з Буковеля і українцям вішали локшину, що він там відпочиватиме, Зеленські вже однією частиною сідниць сиділи в літаку. А “какая разніца” тим українцям, де його величність відпочиває: чи на гірськолижному курорті в Україні, чи на південному сході Аравійського півострова, який межує з Саудівською Аравією, ОАЕ і Єменом? Врешті, це ж відпустка. Але де ж це видано, щоб Верховний Головнокомандувач під час війни їздив на відпочинок на берег Індійського океану і розкошував як справжній султан? Пам’ятаєте, як Зеленський два роки тому зі сцени 95 Кварталу обурювався і висміював Порошенка за його поїздку на Мальдіви? Так із сарказмом його, як кажуть, і в хвіст, і в гриву! А сам? Що змінилось?
Втім “омануті” Оманом українці почали обурюватись відвертою брехнею президента та його свити. І тут почалася метушня в Офісі президента, точнісінько, як у КВН, коли команді дають кілька хвилин, щоб дотепно відповісти на заковиристе запитання. Досвідчені сценаристи-кварталівці швиденько впорались. Одразу з’явилась інформація, що пан Зеленський полетів в Оман рейсовим літаком за свої кревні (щоправда, на які гроші полетіли туди урядовці — про це ні слова). А згодом, вдумайтесь, Офіс президента видав на гора вже іншу версію, мовляв, це офіційний візит Зеленського в Оман і там у глави держави заплановані зустрічі на найвищому рівні. І то нічого, що на сайті президента в розділі “анонси” абсолютно нічогісінько про цей візит немає! Ну, як завжди, “какая вам разніца”. А щоб не “дразнити гусей”, виставили фото, де наш президент сидить поруч з міністром, відповідальним за закордонні справи Султанату Оман, Юсуфом бін Аляві бін Абдаллою! Більше того, за інформацією ОП, з цим міністром пан Зеленський нібито обговорив торговельно-економічну співпрацю двох країн, зміцнення дипломатичних відносин та залучення інвестицій в Україну. Караул! Мабуть, така версія розрахована на тих українців, які не цікавляться нічим, крім пережовуванням їжі, бо ж іншій частині українців відомо, що Оман — країна з дуже слабкими зв’язками з Україною й зі скромною роллю у світі, ще й перебуває у чорному списку офшорів ЄС! Тому вся ця аргументація щодо інвестицій дуже вже притягнута за вуха. Більше того, згідно з протоколом президенти не зустрічаються з міністрами, тільки з іншими президентами або прем’єрами, не кажучи вже про те, що Оман не має навіть дипломатичного представництва в Україні. Це підтвердило й МЗС України, зазначивши на своєму сайті, що посольство султанату в Україні знаходиться за адресою у… Москві: Старомонетний провулок,14. Отакої!
Та, мабуть, краще все-таки була б гірка правда. Ну, нехай би сказав наш президент, що його діти втомилися вчитися в приватній школі і захотіли розважитись, що ще ніколи не бачили моря в Омані, чи дружина заявила: “Хочу в Оман і все тут”, або “Шановні українці, зустріч на вищому рівні — це моя таємна зустріч з російською делегацією”, чи ще щось, а то з переляку стільки вовни начесали, що міф про Зеленського-Голобородька з його крилатою фразою: “Щоб вчитель жив як президент, а президент як вчитель” розвіюється, а рейтинг президента та його Зе-команди помітно падає.
Трагедія
В ніч з 7 на 8 січня в столиці Ірану Тегерані розбився український пасажирський літак Boeing 737, що належав авіакомпанії МАУ. Повітряне судно зазнало аварії через кілька хвилин після зльоту. На борту перебували 167 пасажирів і 9 членів екіпажу — всі вони загинули. Про трагедію не тільки для України, але, як мінімум, ще шести держав, чиї громадяни були на борту лайнера, що розбився, писали майже всі провідні світові ЗМІ. Не сходила ця інформація зі шпальт і українських видань. І кожного наступного дня з’являлось усе більше і більше запитань, відповідей на які не було. Адже з’ясувалось, що майже все керівництво держави під час новорічних свят перебувало за її межами, і це в той час, коли вже шостий рік триває війна на Сході. Більше того, наше керівництво, вже дізнавшись про трагедію, не квапилося на Батьківщину. Пан Зеленський повернувся з Оману лише через 20 годин, а голова СБУ Іван Баканов продовжував відпочивати в Куршавелі. Так само не поспішали з відпочинку голова Офісу президента Андрій Богдан та міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. А на засіданні штабу, який після авіакатастрофи був створений при РНБО, не було ані представників Міністерства інфраструктури, ані Державіа-служби, ані НБРЦА.
Не було зрозуміло, чому вже через годину після трагедії Україна вхопилась за іранську версію катастрофи про несправність двигуна і взяла її за основу, навіть не розглядаючи інші версії. Хоча все вказувало на те, що літак збили. Адже саме того дня Іран завдав ударів по американських базах і причина катастрофи за логікою речей напрошувалася сама собою. Чому українська прокуратура відкрила провадження за частиною 3 статті 276 Кримінального кодексу (порушення правил експлуатації повітряного транспорту, що призвело до загибелі людей) і за чотири дні так і не перекваліфікувала справу.
Чому, коли 9 ввечері січня президент США, прем’єр Британії та прем’єр Канади заявили, що український літак був збитий, Зеленський мовчить і просить доказів.
Чому після того, як Іран уже визнав, що дійсно збив літак, українську сторону влаштовувало, що військові зробили це випадково? Хоча випадково збити літак не можливо.
Чому Україна одразу легковажно поставилася до “чорних скриньок” і не намагалася захистити дані, що містяться в них?
А факт повернення президента України з Оману чартером через Москву, що досі не пояснений його Офісом? Цікава деталь: цей же чартерний літак Bombardier з номером 9H-VJN прилетів у столицю Оману Маскат зі Стокгольма з посадкою в Москві практично одночасно з таємничим польотом літака Медведчука, що також був у Маскаті, що й Зеленський. Випадковість? Кого з Москви привіз в Оман борт Медведчука? Можливо, Зеленський таємно зустрічався в Омані з представниками Росії і саме через призначення цієї зустрічі не вилетів одразу з півострова до України? Чому Зеленського в Омані супроводжував Єрмак, за який кошт, якщо це був “відпочинок із сім’єю”? Адже саме Єрмак відповідає за комунікації з РФ щодо Донбасу. За переліт з Маската в Київ тривалістю 7,5 години Зеленський мав заплатити від 63 до 75 тисяч доларів. Це гроші з його власної кишені? І нарешті, чому керівництво України, знаючи про небезпеку в небі Ірану, не скасувало рейси? Тож питань до нашого президента дуже багато, та навряд чи ми дізнаємося правдиву відповідь на них. Ще колись дуже давно мудреці казали: “Якщо логіки в діях пояснити не можливо — шукай інтерес”. І спростувати це не можливо.