Радник Хмельницького міського голови Ігор Олійник бере зі свого робочого столу фотографію учасників громадської організації “Сокіл”, які у 2014 році поїхали добровольцями на схід України. Кожного побратима він пам᾽ятає на ім᾽я та прізвисько. Вони з різних регіонів: Івано-Франківщини, Хмельниччини, Одещини, Донеччини та Луганщини, але всі об᾽єднані ідеєю збереження цілісності України. Декого з тих усміхнених хлопців уже немає серед живих, хтось отримав поранення, частина повернулася до мирного життя, а деякі досі залишаються на передовій.
Поруч зі знімком учасників бойових дій лежить браслет, сплетений дитячими руками із синьо-жовтих стрічок. Ці речі завжди нагадуватимуть Ігорю Олійнику про час, коли він воював за державний суверенітет на сході України.
“У 2014 році День Незалежності для мене набув особливого значення. Коли кріпиш державний прапор над окопом, розумієш справжню суть цього свята. Минуло понад 300 років визвольних змагань, після яких здавалося, що випробовування на міцність для українців уже завершились, але це не так. У 1991 році ми отримали Незалежність, яку не зуміли оцінити належним чином, тому тепер кров᾽ю своїх солдатів платимо за право зберегти її”, ― каже Ігор Олійник, який після повернення з передової став радником міського голови з питань учасників бойових дій.
Минуло вже понад чотири роки, але з першою згадкою ті спогади та емоції виринають так сильно, немовби це було вчора.
У ті спекотні серпневі дні, коли на вільній території готувалися до відзначення головного державного свята, під Іловайськом українські військові формування, які складалися в основному з добровольчих батальйонів, опинилися в оточенні. Під час відкриття гуманітарного коридору колони українських військових були розстріляні. Це стало одним із переломних моментів війни. Збройні Сили України втратили ініціативу на Донбасі та перейшли від атаки до оборони. Важкі втрати спонукали українське керівництво до укладення Мінського перемир᾽я.
“Під бронежилетом носив подарунок коханої ― синьо-жовтий стяг. Його вважав своїм амулетом. Мав намір повісити прапор над одним із визволених селищ. У 2014-2015 роках наше формування тримало оборону селища Піски, що на Донеччині, і не йшло в наступ, тому мрія так і залишилася мрією. Сподіваюся, що вона все-таки здійсниться.
У той час армія була зовсім не підготовленою до війни. Ми не мали вдосталь боєприпасів, зброї та амуніції. Війна згуртувала українців. Численні волонтерські організації намагалися забезпечити нас усім необхідним — від кулеметів, закуплених на заводі “Маяк” і переданих нам на озброєння, до теплих шкарпеток та їжі. Патріотизм і почуття відповідальності додавали нам сили. “Хіба в праві ми поступатися бодай метром української землі, за яку проливали кров наші прадіди? Як після того мали би ми дивитися в очі нашим дітям?” Ці думки не полишали нас ні на мить”, ― пригадує Ігор Олійник.
За період війни участь у бойових діях на Сході України взяли понад 3,5 тисячі хмельничан, із них 33 загинули.
“Мінські угоди дали уявне перемир᾽я, під час якого все одно помирають військові. Користі з них мало. Більшість із тих, хто відслужив, кажуть, що готові хоч зараз повернутися на війну, якщо буде наказ іти в наступ, щоб врешті-решт повернути загарбані території”, ― стверджує Ігор Олійник.
Щоб зберегти спокій у оселях мільйонів українців, мало не щодня у зоні бойових дій гинуть солдати. Їхні сім᾽ї стають осиротілими ― про це не можна забувати ні на мить.
З 2016 року в Хмельницькому діє програма соціальної підтримки для тих, хто воював на Сході. За цей час понад 110 родин учасників бойових дій, у тому числі загиблих, та інвалідів війни отримали житло. Крім того, ще трьом сім᾽ям допомогли придбати житло на умовах співфінансування у рівних частках. Таку практику в міськраді запровадили цього року, а наступного обіцяють закласти в бюджеті більше коштів на реалізацію цієї програми.
Щороку учасники бойових дій разом зі своїми родинами проходять реабілітацію у рекреаційному центрі “Берег надії”. Уже оздоровилися 156 сімей. Незабаром центр розшириться, а отже, зможе приймати більше людей. У Хмельницькому учасниками бойових дій можуть бути визнані також добровольці. Для цього потрібно надати необхідне підтвердження. Наразі такий статус отримали 10 добровольців. Вони користуються тими ж пільгами, що й інші. Учасники бойових дій мають право на безкоштовний проїзд у міському транспорті та можуть скористатися програмою зубопротезування у міській об’єднаній стоматологічній поліклініці. Для їхніх дітей міська рада компенсує харчування в освітніх закладах та путівки для оздоровлення у літніх таборах. “Хлопцям, які повернулися із зони бойових дій, сприяємо у працевлаштуванні, зокрема в комунальних закладах міста. Учасники бойових дій повинні відчувати всесторонню підтримку суспільства. Міський голова Олександр Симчишин усіляко сприяє тому, щоб ветерани АТО відчували, що їхній внесок у захист України належно оцінений”, ― каже Ігор Олійник.
Російсько-українська війна ще не завершилася. Нині вона має вигляд гібридної, тому впливає на різні сфери життя. На території нашої держави агресор не тільки вдається до активних бойових дій, але й створює суспільні протиріччя, провокації, економічні проблеми, підтримує сепаратизм.
Кілька місяців тому суд визнав винною у державній зраді хмельничанку, яка два роки тому намагалася вчинити терористичний акт у нашому місті. Жінку завербували російські спецслужби. Їй призначили міру покарання у вигляді шести років позбавлення волі.
“Ворог і надалі намагатиметься вчиняти різноманітні диверсійні дії у різних регіонах. У Хмельницькому є ряд важливих військових об᾽єктів: дві частини сил спеціальних операцій, 19-а окрема ракетна бригада, військові склади в селі Грузевиця, тому потрібно залишатися на сторожі. Щоб отримати остаточну перемогу над ворогом, українцям потрібно бути згуртованими, нарощувати військові та економічні потужності, пам’ятати про своє національне коріння, шанувати мову та вишиванку, щоб не перетворитися із українців на “населєніє”. Маємо підтримку всього світу, але розраховувати мусимо, в першу чергу, на себе. Російсько-українська війна принесла чимало втрат, але довела всьому світові і нам самим, що ми сильна і нескорена нація”, ― впевнений Ігор Олійник.
Ірина Бабієнко