З прадавна люди прагнули підкорити стихії. З тих пір, як печерна людина видобула іскри вогню, він став її незмінним помічником, а інколи навіть ворогом. Не просто приборкати небезпечну стихію, а й зробити її видовищним мистецтвом, беруться сучасні фаєрники (від англійського fire — вогонь) — артисти, котрі показують вогняні шоу (фаєр-шоу).
Зародився театр вогню у Новій Зеландії, в племені Маорі, яке населяло тамтешні землі з приблизно 800 року нашої ери. Ці аборигени розважалися майстерним вертінням камінчика, огорнутого тканиною і привʼязаного на коротку мотузку. Така забавка називалася “пой”, що означало мʼяч на мотузці. Поями користуються й сучасні фаєрники. Крутили пої чоловіки і жінки. Перші — для розвитку сили, другі — для розваги.
У ХХ столітті пої в новозеландських аборигенів запозичили австралійські кочівні цирки. У Західній Європі та Америці в 1960-1970-х роках зʼявилися вогняні шоу — танці з вогнем під барабани і бубни. У середині ХХ століття фаєр-шоу стало невідʼємною частиною філософії субкультур, особливо хіпі. Нині ж театри вогню — популярна видовищна розвага і навіть вид мистецтва.
В Україні перші театри вогню виникли у 2001 році й поширилися у багатьох містах. Створювалися вогняні шоу й у нашому місті. А три роки тому група молодих ентузіастів на чолі з креативною Оленою Попик створили театр вогню та світла “Zlights” при міському Будинку культури. Назва театру в перекладі означає вогники. Молоді артисти за три роки стали справжніми зірочками, котрі вражають, малюючи складні вогняні візерунки на тлі сутінок.
“Деякі члени нашого колективу, а це — до десяти артистів (переважно дівчата), працюють з вогнем майже 10 років, — каже керівниця театру. — Оскільки професійної школи фаєрників у світі немає, навчалися ми через відео в Інтернеті, на майстер-класах професіоналів, спостерігали за живими виступами театрів вогню з інших міст. Особисто для мене театр вогню спершу був просто хобі (за фахом я інженер-програміст), нині — це моя основна робота”.
Сучасний театр вогню і світла “Zlights” — родзинка нашого міста. Їхні номери — гаряча окраса чи не всіх масштабних міських забав та фестивалів.
За три роки існування хмельницькі фаєрники з запалом у душах, великою любовʼю до своєї справи створили чимало цікавих вогняних постановок. Їхній репертуар багатий сюжетними вогняними виставами й видовищними шоу під музичні ритми. “Zlights” — це щоразу інші образи, але завжди однаково сильна подача. Так, останній виступ артистів на етнічній міській купальській забаві, де силу сучасних можливостей вогню поєднували з національною традицією, зовсім інше, ніж шоу на драйвовому міському фестивалі “Rock&Buh”.
“Для рок-фестивалю у Хмельницькому підготували особливо гаряче шоу, надихали ритми важкого року. Підібрали собі й відповідний одяг — шкіряні штани й куртки, зробили креативний мейкап та рокерські зачіски”, — згадує Олена Попик.
До речі, завжди вдалий сценічний стрій хмельницьких фаєрників — справа винахідливості самих артистів. Одяг творять власноруч. Як і більшість реквізиту, бо, якщо його закуповувати повністю, виходить трохи накладно для бюджету. .
“У театр вогню реквізит перейшов переважно з інших видів мистецтва, — розповідає Олена Попик, — зокрема бойових, а також з танців. Основний реквізит — пої, стафи (спеціальні палиці різних видів), віяла, обручі або хулохупи, вогняні мечі та багато-багато іншого. Весь реквізит замочуємо у хасині (керосин) — це найбезпечніша та найдешевша речовина. Інші нас не раз підводили. Наприклад, вивітрювалися ще до початку виступу. Деякі речовини мають більшу температуру горіння, а тому небезпечніші”.
Дотримання правил безпеки — головний обовʼязок кожного артиста-фаєрника. Їх є безліч. Обовʼязковий контроль вогню та розташування артистів поруч. Вогонь має бути неконтактним з глядачами, на відповідній дистанції. Одяг артиста має бути з натуральних, менш займистих тканин. Для безпеки спеціальною захисною рідиною обробляється й волосся. На вуличних сценах — відкритих майданчиках під час виступу фаєрників завжди мають бути вогнегасники.
“У нас є відповідальна людина, яка контролює вогонь. Коли ж відбувається масштабне фаєр-шоу, як-от фестиваль, потрібні пожежний автомобіль, охорона чи поліція, спеціальна огорожа, — зазначає головна хмельницька фаєрниця. — Так було на одному з наймасштабніших фестивалів театру вогню в Ужгороді, де виступала наша солістка. Вразила не тільки висока майстерність артистів-учасників, а й сама атмосфера фестивалю. В Ужгороді він проходив у камʼяному амфітеатрі, що ідеально підходить для гри з вогнем. Шкода, що Ужгородський фестиваль відбувся востаннє”.
Театр вогню та світла “Zlights” неодноразово виступав й у Меджибізькій фортеці, і на київському фестивалі вогню, до якого готується й цьогоріч. Кажуть, туди зʼїдуться фаєрники з усього світу.
“Там представлятимемо новий вражаючий номер, який нині допрацьовуємо. З ним плануємо їздити й на гастролі за кордон. Готуємо й нову світлодіодну програму. Шкода, що в Україні дуже мало вогняних фестивалів, київський — один з найкращих. Участь у подібному дійстві — можливість удосконалити професійний рівень фаєрника”, — каже Олена Попик. А ще дуже б хотіла, щоб у Хмельницькому також заснували фестиваль вогню, хоч це затратне дійство і потребує спеціального місця проведення — на відкритому просторі.
Хоч деякі елементи шоу нашого вогняного театру доповнені цирковими елементами, “смертельних номерів”, як у цирку, “Zlights” не має, бо безпека артиста — понад усе. Вже сама робота зі справжнім вогнем, вміння жонглювати ним у повітрі — це неабиякий ризикований трюк. Готуються номери не один день. У Будинку культури артисти займаються тричі на тиждень, щоденно вдосконалюючи техніку вдома. Спочатку тренуються з незапаленим реквізитом, а вже потім запалюють “знаряддя праці”.
Той, хто хоче потрапити в команду театру вогню, має пройти кастинг. Потрібно бути спортивним, кмітливим, артистичним, бажано мати певний танцювальний досвід. Нині, крім циркових елементів, як-от ходіння на ходулях, “Zlights” планує ввести в основну програму й акробатичні трюки. Словом, буде чим вразити глядача. Тим, хто спостерігав за виступами театру, звісно ж, хотілося б ще не раз дивитися на калейдоскоп вогнів, створений артистом, адже це дійство й справді заворожує. Але, як каже Олена Попик, для сольного концерту театру “Zlights” не вистачає артистів. А все тому, що спеціальні грим, захисні речовини та одяг непросто швидко переодягнути між номерами.
“Минулого року в нас було замовлення на дві програми з перервою в 20 хвилин. Це було непросте випробування для нас”, — каже керівник театральної трупи.
З улюблених й успішних виступів колектив “Zlights” згадує свою участь у “Арт-мажор фесті”. Під музику з серіалу “Гра престолів” театр світла та вогню виступав з київським дитячим оркестром “Сувенір”. Жодного разу не тренуючись спільно, два колективи злилися на сцені в гармонію вогню та музики.
Під живу музику оркестру театр “Zlight” виступав і в обласному академічному муздрамтеатрі ім. М.Старицького. Виступали під соло флейти. Цікавим був і виступ на хмельницькому фестивалі “Медовий спас”.
“Наш театр теплий не тільки від вогню, а й від сердець артистів. Коли ми разом, веселі й натхненні, нам усе вдається і глядачу все подобається. Для повного щастя бракує хіба декорацій для доповнення постановок, ще більшої кількості сучасного реквізиту”, — каже пані Олена.
Найближчий виступ театру вогню та світла хмельничани побачать уже восени, можливо, до Дня міста.
Ірина Салій