“Звертаємося із проханням розповісти мешканцям міста Хмельницького про їхнього земляка — військовослужбовця Миколу ПЛЯСАНА, якому довелося захищати рідну Україну з перших днів російсько-української війни…” Такий лист був адресований Хмельницькому міському голові Олександру Симчишину від командування військової частини А3817.
… Лейтенант Микола Плясан за розподілом прибув у військову частину А3817, що дислокувалася в Самборі, для проходження військової служби в третій декаді червня 2014 року. Він тільки-но закінчив Львівську національну академію Сухопутних військ та отримав новенькі офіцерські погони. На той час на сході країни вже два місяці тривав збройний конфлікт, розпочатий російськими військовими загонами, і було оголошено антитерористичну операцію. Там йшли справжні бойові дії. Ворог регулярно обстрілював українську землю навіть зі своєї території, застосовуючи реактивні системи залпового вогню “Град”. Зруйновані міста і села, тисячі біженців і сотні жертв. То була справжня війна, яку ворог не хотів визнавати…
Вперше в зону АТО лейтенант Микола Плясан на чолі інженерно-саперної групи прибув у грудні 2014 року. Майже щодня військові сапери виконували складні бойові завдання на Луганському напрямку. Військовослужбовці обстежували дороги та очищали територію від від мінно-вибухових пристроїв. Географія виконання бойових завдань групи — Станиця Луганська, Красний Октябрь, Кримське, Нижнє, Дмитрівка, Спартак та ін. Під постійними обстрілами сепаратистів сапери діяли чітко й злагоджено, бо не мали права на помилку. Вони знешкодили не одну сотню вибухонебезпечних предметів. Тільки в районі населених пунктів Побєда та Дмитрівка — 37 снарядів від установки реактивної системи залпового вогню “УРАГАН”, 8 снарядів від реактивної системи залпового вогню “ГРАД”, 6 артилерійських снарядів, 60 снарядів від підствольного гранатомету. Довелося знешкоджувати також і ворожі боєприпаси, які не вибухнули та застрягли в дахах приватних будинків.
Та справжнє випробування чекало самбірських саперів 26 січня 2015 року, коли вони у складі штурмових груп під керівництвом начальника Генерального штабу відвойовували вугільну шахту в районі населеного пункту Жаркоє Донецької області. Шахта була на відстані двох кілометрів від Донецького летовища. Спершу командир та його солдати перевірили підступи на міни до шахти. Згодом, коли сепаратисти почали відступати, лейтенант отримав наказ замінувати проходи в шахту та підірвати їх, перерізавши ворогу шлях до відступу. Групу прикривали спецпризначенці. Після підриву двох входів шахти, сепаратисти почали виходити із піднятими руками. Завдяки вмілим діям групи вдалося взяти в полон 8 сепаратистів, серед яких і офіцер Російської Федерації. Старший серед спецпризначенців доручив Миколі Плясану та його солдатам конвоювати полонених в бункер. Після цього бойового завдання група виконала ще не одне небезпечне завдання, командир завжди був прикладом мужності та відваги для своїх підлеглих. За час проходження військової служби нині вже капітан Микола Плясан нагороджений нагрудними знаками “За досягнення у військовій службі ІІ ступеня”, “За зразкову службу”, “Знак пошани”, відзнакою Президента України “За участь в АТО”, орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Виконавши свій громадянський та конституційний обов’язок, у червні цього року він звільнився з лав Збройних Сил України.
“Микола Володимирович Плясан, — читаємо в листі, — є гідним продовжувачем славних бойових традицій 703-го окремого Вінницького полку оперативного забезпечення. За мужність та відвагу проявлені під час виконання бойових завдань у зоні проведення антитерористичної операції щодо захисту територіальної цілісності та недоторканості України, наказом командира військової частини А3817 від 21 червня 2019 року №191, ім’я Плясана Миколи Володимировича внесено до Книги Пошани військової частини А3817. Пишаємося тим, що мали честь відстоювати нашу гідність, волю та незламність разом із вашим земляком. Дякуємо за виховання справжнього патріота Батьківщини! Слава Україні! Героям Слава!”
З повагою, т. в. о. командира військової частини А3817, підполковник А.Туз