Чому люди такі непослідовні: говорять одне, а роблять інше? Чому чоловіки часто люблять одних, а одружуються на інших, або чому виборці шукають допомоги в однієї політичної партії, а голосують за іншу? Якщо підійти до цього запитання з точки зору літературного прийому, то це схоже на оксиморон, в основі якого лежить парадокс або на стилістичну комбінацію. У звичайному житті це або лукавство або вигода. І якщо два перші парадокси не зачіпають інтереси більшості, то третій має наслідки куди серйозніші.
Так, мова про позачергові вибори до Верховної Ради, які відбудуться вже 21 липня цього року. Час, на які їх призначив президент, не зручний. Адже чимало людей у відпустках і навряд чи, будучи на відпочинку, вони побіжать на виборчу дільницю в іншому місті чи в іншій країні! Багато хто взагалі махнув рукою, бо проходитимуть вибори за старим законодавством, тобто за старими схемами, отож і чекати від них якихось змін мало ймовірно. Саме цим користуються ті, хто намагається повернутись у велику політику з потонулого підводного човна під назвою “Партія регіонів”. Це колишні сірі кардинали і олігархи Януковича, ті, за спинами яких стоять великі гроші, потужні медіагрупи і тінь Кремля (“Опозиційна Платформа-За Життя” в особі Бойка-Льовочкіна та Медведчука-Рабіновича), (“Опозиційний блок”, до якого увійшли Мураєв, Вілкул, Кернес, Труханов та Новинський).Ці кандидати з чітко вираженими проросійськими поглядами, які хочуть сховатись у ВР від кримінальної відповідальності. А що ми, українці? Це питання до тих, хто підтримує цих покидьків, адже лише за минулий місяць і початок липня партія кума Путіна Медведчука у шкалі електоральної підтримки піднялася з 9 до 14%. Хіба це не парадокс?
А партія “Слуга народу” хіба не парадокс, як і тренд “нові обличчя”, започаткований Зеленським? Адже сам голова партії Дмитро Разумков чотири роки був членом “Партії регіонів” і працював помічником регіоналки. Керівник виборчого штабу партії Олександр Корнієнко та ідеолог партії, представник президента в парламенті Руслан Стефанчук були помічниками депутатів-“НУНСівців”. Загалом, у списку кандидатів “Слуги народу” до Верховної Ради балотуються майже чотири десятки помічників нардепів різних скликань. Серед них є помічники Табачника, Королевської, Сівковича, Геращенка, Кубіва та Катеринчука, а також помічники депутатів з “Партії регіонів”, “Блоку Петра Порошенка”, “Народного фронту”, “Батьківщини”, “Самопомочі” та партії “Відродження”. Оце симбіоз, вже не кажучи про гумористів, сценаристів з “95 кварталу” та “нові обличчя”, які замішані в корупції та навіть криміналі. До прикладу, митець від “Слуги народу” Гео Лорес — ініціатор створення декількох муралів у Києві. У січні цього року стало відомо, що на один з них з держбюджету було виділено 3,6 мільйона гривень. 1,7 млн, які були призначені на оплату праці художників зникли. Або висуванка “Слуги народу” — головний лікар Хмельницького обласного госпіталю ветеранів війни, яка є фігуранткою кримінального провадження (12018240000000152 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань). Справа стосується розкрадання бюджетних коштів в розмірі понад 1,8 млн грн. Також фігуранткою кримінального провадження про розтрату бюджетних коштів в особливо великих розмірах є ще одна кандидатка від “Слуги народу” — юрист за освітою Олена Копанчук, яка балотується по виборчому округу округу №189 Хмельницької області. Тим часом, нам справно втирають мізки про “свіжу кров” і “нові та чесні обличчя”. Як не дивно, знову спрацьовує парадокс: той самий кіношний герой, якому повірили і який під своїм ЗЕ веде до парламенту далеко не святих.
Та за останній місяць, після недолугих заяв, брехні, маніпуляції та нехтування Конституцією і законами президентом Зеленським, рейтинг “Слуги народу” падає. І якби вибори до парламенту відбувалися хоча б восени, кредит довіри до цієї нової політичної сили був би набагато нижчий. Втім, сама ж ЗЕ команда поки що, перебуваючи в стані ейфорії, продовжує через соціальні мережі підігрівати брехнею електорат.
На противагу інша політична сила — ВО “Свобода”, кредит довіри до якої за останній місяць навпаки виріс. І це логічно. Нарешті українці почали прокидатись і розуміти, що вони не іудеї і не москалі і мають обирати тих, для кого Україна й українська нація понад усе. А ще розуміти, що націоналізм — це як імунна система, яка здатна протидіяти хворобам. Адже якщо подивитись, то усі національні держави завжди надавали і надають перевагу перш за все своїм національним інтересам, тобто всі вони дотримувалися і дотримуються ідеології й політики націоналізму. Вони ведуть війни у всіх сферах, в тому числі і інформаційні, економічні на користь національним інтересам. Нині в цьому переконались хмельничани, де під керівництвом свободівця Олександра Симчишина, місто щодня стає новим, сучасним, комфортним та відомим своїми новаціями в світі. Хоча ті, хто реально боїться цієї політсили, яка протидіє олігархам та брехні, малюють інші рейтинги. Але будь-який рейтинг має залежати не від грошей і телевізора, а усіх нас, виборців. Ми — величезна сила, яка дасть змогу захистити Україну від московської агресії, зупинить реванш проросійських сил і не дозволить знищити українську націю. Думаймо! Час ще є!
Лариса Світловська