Так про Зою Івко у нашому місті та на її нинішньому виборчому окрузі №9 у Гречанах скаже не один, насамперед з тих людей, хто в скруті звертався до депутата за допомогою. Вона ж сама, коментуючи подібні відгуки про себе, лише може зіслатися на ті моральні авторитети, до яких намагається дослухатися впродовж життя, серед яких в особливій пошані — духовні постулати легендарної Матері Терези, зокрема такий — “Добро, яке ви творили сьогодні, люди забудуть завтра, проте ви його все одно і далі творіть”. А ще серед цих духовних інвектив дороговказом у житті для Зої Івко стало зрозуміле для кожного справжнього християнина одкровення цієї святої послушниці: “Врешті, ви самі переконаєтесь, що все це — між вами і Богом, все одно це ніколи не було між ними і вами”, тобто людьми…
Так про Зою Івко у нашому місті та на її нинішньому виборчому окрузі №9 у Гречанах скаже не один, насамперед з тих людей, хто в скруті звертався до депутата за допомогою. Вона ж сама, коментуючи подібні відгуки про себе, лише може зіслатися на ті моральні авторитети, до яких намагається дослухатися впродовж життя, серед яких в особливій пошані — духовні постулати легендарної Матері Терези, зокрема такий — “Добро, яке ви творили сьогодні, люди забудуть завтра, проте ви його все одно і далі творіть”. А ще серед цих духовних інвектив дороговказом у житті для Зої Івко стало зрозуміле для кожного справжнього християнина одкровення цієї святої послушниці: “Врешті, ви самі переконаєтесь, що все це — між вами і Богом, все одно це ніколи не було між ними і вами”, тобто людьми…
“Знаєте, коли доводиться розчаровуватись у конкретних людях, яким, крім добра, нічого не зробила і не бажала, то від цих слів Матері Терези стає легше на душі і краще розумієш євангельську науку про справжнє покликання людини на цій грішній землі…”, — ділиться Зоя Івко.
З такого ось непростого, можливо, для когось аж занадто моралізаторського одкровення, ми із Зоєю Віталіївною розпочали розмову про підсумки її діяльності як депутата міської ради, що одразу вивело наш діалог за рамки подібних звітів, у яких на першому плані — конкретика цифр і реальних справ. Але якраз без наголосу на таких характерних рисах її портрета, мабуть, важко зрозуміти й мотивацію її депутатської діяльності, як, зрештою, всього, що належить до життєвого кредо та моральних орієнтирів, якими вона керується у власному житті. А щодо конкретних фактів та підтверджень ефективності її депутатської роботи не лише на своєму окрузі, то з цим не просто все гаразд, бо ж неспроста хтось із виборців на одній із останніх зустрічей висловився: “Зоя Івко всі свої зобов’язання виконала і перевиконала. А хто в цьому сумнівається, то нехай згадає, якими були Дальні Гречани до її приходу на цей округ”…
Тож ми лише процитуємо дещо з депутатського звіту, радше депутатської сповіді Зої Івко, який вона на наше прохання підготувала завчасу, не оминаючи деяких, можливо, не надто стандартних думок, що перетворюють звіт у публіцистичне есе.
“… Прийоми з виборцями вела скрізь — у комітеті самоврядування Дальніх Гречан, приміщення якого сама ж облаштовувала, на вулицях, безпосередньо на робочому місці. Пишаюся і радію, що змусила міську владу та комунальні структури планувати суттєві роботи з благоустрою та облаштування цього забутого мікрорайону. Люди кажуть, що вперше з повоєнних часів, коли Гречани були приєднані до обласного центру, на них почали звертати таку системну увагу, тож, напевно, маю тішитися з цього. Але добре усвідомлюю, скільки ще треба зробити, аби наблизити життя цього мікрорайону бодай до середніх стандартів комфорту по місту…
Дехто зверху мені казав: “Не мороч нам голову з ремонтом дороги на вулиці Колгоспній, адже там мало людей живе, не те, що в центрі міста. А я переконана, що побутово-комунальні проблеми цих людей не менш важливі.
Зрештою, вони вже давно заслужили на таку увагу, адже по війні відбудовували свої оселі самотужки. А ще треба було зрушити з місця передачу на баланс міста від “Укрзалізниці” ряд важливих об’єктів, того ж водогону, електричних мереж, землі, втручатися в справу передачі місту Гречанської залізничної лікарні.
Так, нині дуже радію, що в моєму мікрорайоні вдалося за ці роки здійснити ремонт вулиць Колгоспної, Волочиської, П’яскорського, частини провулку Городнього, відремонтувати водоканалізацію на вулиці Польовій, прокласти на території округу пішохідні доріжки з твердим покриттям, облаштувати немало прибудинкових територій, ряд дитячих та спортивних майданчиків. З великими потугами, а таки вдалося здійснити роботи з освітлення вулиць Польової та Ричка, взятися за освітлення Локомотивної і Дубініна, що повинно бути зроблено до кінця року. За ці роботи мені діставалось окремо, бо також казали не морочити голову з такими малозаселеними вулицями, адже й тутешня електропідстанція — на балансі залізничників. Але нічого, переконала всіх, кого треба, і так доводилося робити неодноразово, бо недарма мовиться, що під лежачий камінь вода не тече.
Не менше радію з того, що вдалося покласти край стихійному сміттєзвалищу біля старого цвинтаря в Гречанах, належно облаштувати та обгородити цю колись занедбану територію. Допомагала школі, церкві, окремим людям, завжди тримала на контролі стан справ у місцевому дитсадку, що при ЗОШ №20, на добудову якого не без мого втручання міськрада виділила півтора мільйона гривень, а на ремонт самої школи — 300 тисяч. А ще пригадую, як дякували діти з будинку №113 на вулиці Північній за встановлені ворота на футбольному майданчику та за ігровий будиночок. Та хіба всі справи, у вирішення яких доводилося втручатися, перерахуєш?..”
— І справді всіх не злічити, — втручаюсь у розмову і формулюю для Зої Віталіївни одне з найскладніших за її депутатську діяльність запитання. — Скажіть, як усе-таки вам вдалося втриматися від спокуси вийти з фракції партії ВО “Батьківщина”, адже, наскільки знаємо, тиск на вас був шалений.
— Щиро кажучи, хочеться забути той непростий час, мабуть, і через те, що з багатьма виконавцями тих незаконних дій зустрічаюсь і спілкуюсь у службових справах і нині. Проте факт залишається фактом: мені тоді довелося витримати, вдумайтесь, ревізійні перевірки, одна з яких тривала 80 (!) днів поспіль. Організатори того незаконного пресингу прорахувалися в єдиному: вони нічого не знали про мене, моє життя, переконання, як, зрештою, недооцінили моральний гарт та професіоналізм колективу нашого спеціалізованого комунального підприємства “Хмельницька міська ритуальна служба”.
Пізніше на цю тему я навіть сумно жартувала: мовляв, чим можна залякати того, хто щодень має справу з нагадуванням про скороминучість людського життя. Хоча, погодьтеся, в цьому жарті криється глибока істина. Не я це сказала, але пам’ятати цю філософську сентенцію радила б кожному. Особливо тим, хто посягає на честь іншої людини, частіше приходити на цвинтар, щоб зрозуміти, яка скороминуча річ людське життя.
Тож, коли ті “доброзичливці” радили мені зупинити членство у фракції батьківщинівців, мала можливість ще раз подумати про моральні чесноти людини й добре розуміла, що ніколи не піду на такий крок. Зрештою, у мене за плечима був надійний тил — колеги по фракції, які також не зламалися, чоловік, сини й, даруйте за високі слова, історія мого роду, де ніхто з моїх предків, кажу насамперед про батька і діда, не ламались у ще складніших випробуваннях, які випали на їхню долю.
— До речі, ваша біографія також не з простих. Здавалося б, сільській дівчині з Теофіпольщини з неабияким потягом до гуманітарної сфери, музики, поезії, яка цілком закономірно обрала фах учителя, судилося б працювати в освітянській галузі. Ви ж у своїй педагогічній діяльності надавали перевагу соціальній сфері, працюючи і в обласному управлінні соціального захисту, а згодом навіть стали директором будинку-сиротинця у Хмельницькому у доволі непрості часи. А вже 2003 року погодилися, що здивувало багатьох ваших друзів, очолити міську ритуальну службу…
— Вважаю себе сильною жінкою. Хоча про те, як я погодилася піти у ритуальну службу, мабуть, треба говорити окремо. Певно, на кожного з нас у Творця всього сущого свої плани і в мене була власна духовна мотивація зробити цей вибір, який нині має конкретику в багатьох справах, що здійснило наше підприємство в місті, чого до мого приходу на цю важливу ділянку комунальної сфери ніхто не зробив. Зізнаюся, що усвідомлюю цю свою місію, особливо останнім часом, коли місто почало ховати своїх героїв, спершу Майдану, а згодом воїнів, які загинули на Донбасі у боях з російським агресором. Це нині знакова і доленосна складова нашого життя, яка внесла зміни і в роботу нашого колективу. Зрозуміло, що допомагаємо АТО, чим спроможні, але частіше задумуюся, в чому є Божий промисел над Україною, перед якою постали такі складні випробування.
— Нині на центральному міському кладовищі у Шаровечці є меморіальні місця, пов’язані з вшануванням жертв Голодомору. Знаємо, що ви готуєте там і меморіальне місце для нагадування про героїв-хмельничан, які загинули на Сході.
— Справді, вважаю обов’язком, аби, крім пам’ятника героям Небесної сотні, меморіальних плит на честь новітніх героїв-борців за незалежність безпосередньо в місті, з’явився й меморіал на центральному кладовищі. І взагалі, на завершення розмови на цю тему знову повторю, що тільки та нація гідна на самоповагу, яка належно вшановує пам’ять своїх героїв та предків.
— Знаємо, що ви знову йдете у депутати міської ради від “Батьківщини”. Чи не допускаєте думки, що вас не оберуть, адже значна частина території виборчого округу №13, де балотуєтеся, розташована там, де виборці гірше знають ваші депутатські справи?
— Почну відповідати з імовірності мого необрання депутатом, на що, мабуть, з найбільшим полегшенням відреагує мій чоловік (усміхається — авт.). Щодо мене, то вже давно звикла до різних викликів у житті, тож трагедії з цього приводу точно не буде. Хоча, спостерігаючи за перебігом виборчої кампанії у Гречанах, не можу не дивуватися з дій деяких кандидатів у ради різних рівнів та на посаду міського голови, окремих виборців, які нібито мають моральні зобов’язання і переді мною особисто, а нині, не криючись, працюють з відомих причин на моїх конкурентів. Але борони Боже, я нікому не була і не буду суддею, бо пішла на ці вибори з чітким усвідомленням реальних справ, які треба ще зробити тут у найближчі роки і які базуються на моїх напрацюваннях.
Користуючись нагодою, лише хочу закликати виборців мікрорайону Гречани та міста обов’язково прийти 25 жовтня на вибори і виконати свій громадянський обов’язок, як підказує їх розум і серце…
Розмовляв Б.Демків
На фото: Зоя Івко в гостях у дев’яностолітньої жительки Гречан Ганни Варецької; під час одного з засідань сесії міської ради; свято 9 Травня у Дальніх Гречанах:
депутат Зоя Івко — серед ветеранів мікрорайону