Дуже насторожує нинішня передвиборча ситуація в країні, нашім краї і місті. Навіть не міг уявити, що після Майдану, під час війни з найнебезпечнішим у світі агресором — путінською Росією в Україні відбуватиметься щось подібне. Як на мене, то весь цей передвиборчий шум сприймаю, як цинічну насмішку над усіма нами. Замість того, щоб змагатися, хто, скажімо, з цих партій та кандидатів більше допоміг фронту, зоні АТО, військовим госпіталям, вони вкладають шалені гроші у власну рекламу
Дуже насторожує нинішня передвиборча ситуація в країні, нашім краї і місті. Навіть не міг уявити, що після Майдану, під час війни з найнебезпечнішим у світі агресором — путінською Росією в Україні відбуватиметься щось подібне. Як на мене, то весь цей передвиборчий шум сприймаю, як цинічну насмішку над усіма нами. Замість того, щоб змагатися, хто, скажімо, з цих партій та кандидатів більше допоміг фронту, зоні АТО, військовим госпіталям, вони вкладають шалені гроші у власну рекламу. Взагалі, на місці виборців треба було б принципово 25 жовтня не голосувати за ті партії та кандидатів, які засипали їх такою дорогою рекламою. Адже повинно виникнути закономірне питання: а звідки у цих людей кошти на неї, якщо в країні економічна скрута, йде війна, а простий люд ледве виживає? Якщо експерти нині стверджують, що половина української економіки перебуває в тіні, а в деяких прибуткових галузях вона сягає понад 70%, то неважко здогадатися, звідки беруться кошти на такі дорогі виборчі кампанії.
Здається, що наше місто й область з витратами на нинішні вибори б’ють усі рекорди. Це ж у нас раптом з’явилися якісь незрозумілі регіональні партії, яких більше ніде в Україні немає. А Київ, здається, віддав Хмельниччину на відкуп кільком місцевим олігархічним кланам, що створили ці фейкові партії, а точніше, політпроекти.
У нашій країні взагалі, на мою думку, не залишилося майже жодної впливової ідеологічної партії. З винятків тут хіба що “Свобода”, яка у нашій області, даруйте, дорогі свободівці, була донедавна при владі, адже її представники рік утримували перші посади виконавчої та представницької влади, але елементарного порядку на Хмельниччині не навела навіть у кадровій політиці. Не менш гострі питання до “Батьківщини”, де нині в нашому місті й області розбрат і хитання, що також не додає авторитету цій політичній силі. Хоча на загальноукраїнському рівні батьківщинівці знову набирають ваги. Про “Солідарність” — Блок Петра Порошенка” також нема чого сказати, бо ядро цієї організації з “ударівців”, здається, розбіглося, хто куди, перетворивши її у черговий політпроект. Таким же виглядає “Народний фронт”, який нібито не бере участі у нинішніх місцевих виборах, хоч його вчорашні представники з’явилися вже в інших виборчих політпроектах.
Не менше питань і до перебігу виборчої кампанії міського голови у Хмельницькому, де за окремими кандидатами виглядають “вуха” колишніх впливових в області регіоналів, корупційні клани та схеми, і можна лише уявити, у що перетвориться обласний центр, якщо вони всядуться у мерське крісло.
Словом, не лише в економіці, а й у суспільно-політичному житті у нас суцільна плутанина. І все це на фоні загроз від агресивного Кремля. Що можу порадити у цій ситуації? На жаль, сам гублюся нині з висновками, бо розумію, що у випадку з цими виборами ми всі стали заручниками доволі невизначеної ситуації в країні. Тому сам голосуватиму за тих кандидатів, про справи яких знаю особисто або прислухатимусь до думки авторитетних людей. І ні в якому разі не дозволю собі проголосувати за ці новоявлені парт-проекти. А в цілому не надто вірю, що нам вдасться на цих виборах домогтися якісних змін у нашому місцевому самоврядуванні, тож, мабуть, добре, що нові місцеві вибори уже через два роки з лишком.
В.Савіцький