На Покрову в с. Балабанівка на Новоушиччині було встановлено й освячено меморіальну плиту на пам’ятнику, відкритому на честь воїнів-добровольців армії УНР. До цієї події долучився і народний депутат України кількох скликань Олег Лукашук, який взяв на себе матеріальну частину витрат. Участь у вшануванні пам’яті українських патріотів взяли народний депутат двох попередніх скликань, голова Хмельницької міської організації партії ВО “Батьківщина” Лев Бірюк, представник Новоушицької РДА Валерій Зваричук, головний отаман Українського козацтва в Хмельницькій області, генерал Юрій Добровольський, радник обласного отамана, полковник Валерій Грохольський, нащадки місцевих повстанців, голова громадської організації Людмила Габрук. Урочисте освячення меморіальної плити здійснив духівник Українського козацтва Хмельниччини отець Іван.
На Покрову в с. Балабанівка на Новоушиччині було встановлено й освячено меморіальну плиту на пам’ятнику, відкритому на честь воїнів-добровольців армії УНР. До цієї події долучився і народний депутат України кількох скликань Олег Лукашук, який взяв на себе матеріальну частину витрат. Участь у вшануванні пам’яті українських патріотів взяли народний депутат двох попередніх скликань, голова Хмельницької міської організації партії ВО “Батьківщина” Лев Бірюк, представник Новоушицької РДА Валерій Зваричук, головний отаман Українського козацтва в Хмельницькій області, генерал Юрій Добровольський, радник обласного отамана, полковник Валерій Грохольський, нащадки місцевих повстанців, голова громадської організації Людмила Габрук. Урочисте освячення меморіальної плити здійснив духівник Українського козацтва Хмельниччини отець Іван.
Коментуючи подію, Валерій Грохольський зауважив, що вона затрималася аж на 11 років (з часу прийняття рішення встановлення меморіальної плити). “Вважаю, ми, українці, повинні досконало знати свою минувшину — історію боротьби багатьох попередніх поколінь за незалежну Україну. Так уже склалося, що нашій нації випадає постійно боротися з ворогами. Але у цій, хай і нерівній за силами боротьбі ми вчимося згуртовуватися, єднатися і виступати разом проти спільного ворога. З огляду на події, що відбуваються на сході країни, спричинені російською агресією, приклади героїзму наших мужніх предків мають надихати молодь, підростаюче покоління шанувати історію й боронити свою державу”.
Валерій Грохольський розповів про події Першої світової на території Ушицького повіту. Зокрема, про бій, що відбувся поблизу села Балабанівка 20 серпня 1920 року, та його учасників, борців, імена яких тепер викарбувані на меморіальній плиті — стрілка Івана Пилипака, кулеметника Миколи Хом’яка, бійців Сильвестра Шаповала, Івана Процькова, Андрія Ягольніцького, Антіна Грицая, Петра Мазура, Івана Шамрая, а також старости села, сотника армії УНР Франца Грохольського. Свого часу матеріали про ті події зібрали нині покійні історик та крає-знавець Андрій Білик і вчитель місцевої Малостружківської школи Володимир Романюк. Саме вони, за розповідями очевидців, відтворили події, коли українські патріоти у запеклому бою зуміли перемогти кількісно переважаючий загін червоноармійців. Червоні були розгромлені, а ті, хто залишився живими, відступили в бік села Вербовець. За свідченнями Валерія Грохольського, ще кривавішим було зіткнення загону самооборони, на чолі якого був Федір Олександровський, що діяв у селі Заміхів, з червоними вояками. Ополченці підтримували зв’язки з армією Директорії, отримували від Петлюри зброю, боєприпаси, а також необхідну інформацію. У серпні 1920 року з Кам’янця-Подільського (що був одним із опорних пунктів Директорії) надійшло повідомлення, що на Новоушиччину має прибути червоний загін чисельністю більше ста осіб. Натрапивши на опір місцевих ополченців біля с. Балабанівка, червоні вислали розвідку у район Заміхова, яка поблизу в’їзду у село потрапила у засідку. Відбувся бій. Червоні залишили тут 36 бійців убитими, а ополченці втратили лише двох. На цьому місці більшовики висипали братську могилу. В радянські часи там було встановлено пам’ятник. Можна судити, що загін ополченців був досить чисельним, у ньому нараховувалося понад 50 осіб.
Те, що у роки УНР серед населення Заміхова популярними були національні ідеї, свідчить ще один факт. Відомо, що з весни 1920 року тут хотіли відкрити “Просвіту”, але цьому завадив прихід більшовиків. “Вшанувати місцевих героїв-ополченців — борців за Україну — ось наше завдання. Це буде своєрідна данина їх подвигу, їх честі й славі”, — підсумував Валерій Грохольський.
Вікторія СТАНДРІЙЧУК