Хмельницький рок-гурт “Безодня” порадує шанувальників новим альбомом “Радіохулігани”. Олександр Банашко, який є автором усіх текстів до пісень колективу, каже, що любить усі свої тексти, але в кожному з них є два-чотири рядочки, які просто обожнює. Улюблені — це не ті, які гарно звучать, а ті, які музикант відчуває по-особливому. Ширше — у розмові з Сашком.
Хмельницький рок-гурт “Безодня” порадує шанувальників новим альбомом “Радіохулігани”. Олександр Банашко, який є автором усіх текстів до пісень колективу, каже, що любить усі свої тексти, але в кожному з них є два-чотири рядочки, які просто обожнює. Улюблені — це не ті, які гарно звучать, а ті, які музикант відчуває по-особливому. Ширше — у розмові з Сашком.
— У цьому альбомі буде 12 пісень. Це ті композиції, які ми написали після презентованого першого альбому у 2008 році. З тих пір і до сьогодні ми вибрали найкраще й включили в новий альбом ”, — розповідає фронтмен гурту Олександр Банашко.
— Чому така назва — “Радіохулігани”?
— Пісню “Радіохулігани” ми написали ще до того, як я почав працювати на радіо. Для назви альбому обрали саме цю пісню, як на мене, це цікаво. Для нас радіохулігани — це люди без правил, без кордонів, без нав’язливих думок. Люди, які керуються власними бажаннями, емоціями. “Безодня” є радіохуліганами і всі, хто приходить на наші концерти, теж радіохулігани!
— А що тебе надихає?
— Життя, якісь незвичайні події, але найбільше — люди і музика. Якщо чиясь творчість мене зачепила, то я можу теж щось написати в такому ж настрої.
— Чи є кумири? Хто вони?
— Ну, їх вистачає… Напевно, кумирами можу вважати Курта Кобейна, Фредді Меркюрі, Тома Йорка та Девіда Боуї. В дитинстві ми обожнювали творчість Кобейна, вона нам рідна. І коли захотіли зробити тріб’ют — музичний альбом з каверверсій, то обрали саме гурт “Nirvana”.
— А які з українських виконавців подобаються?
— “Димна суміш”, “Карна”, “Тол”. На жаль, мало української музики, яка сильно вражає, але ці — одні з найкращих.
— Що для тебе музика?
— Музика — це моє життя. Це я зрозумів ще в дитинстві, і жодної хвилини в цьому не засумнівався. Професійно музикою займаюся з десяти років, але цими знаннями користуюсь рідко, завжди керуюсь почуттями та емоціями.
— Які емоції перед та після концерту?
— Перед кожним концертом присутнє приємне хвилювання, це не можливо передати. Але після другої пісні все зникає і нас заповнюють вже зовсім інші почуття. Після кожного концерту я відчуваю приємну втому, щастя, бо знову відбувся цей космос між нами, людьми та небом.
— Гурт “Безодня” приніс тобі славу. Як ставишся до своїх фанатів?
— Мені більше подобається називати їх шанувальниками. Я люблю їх і хочу, щоб таких людей ставало більше. Тому, коли побачите мене на вулиці, не соромтесь, підходьте, вітайтесь — я люблю спілкуватися.
Розмовляла Аліна Політико, прес-клуб “Юний журналіст”