Останній день весни завершив 19-й мистецький фестиваль “Розкуття”. Улюблені митці міста, артисти театрів різних куточків країни вчергове знайомили місцеву публіку з різними жанрами мономистецтва.
Останній день весни завершив 19-й мистецький фестиваль “Розкуття”. Улюблені митці міста, артисти театрів різних куточків країни вчергове знайомили місцеву публіку з різними жанрами мономистецтва.
На театралів не лише різних смаків, а й віку були спрямовані фестивальні вечори “Розкуття”. Так, найбільше молоді зібрав вечір документального кіно, що 30 травня відбувся у монотеатрі “Кут”. Як стверджує головний опікун “Розкуття” Володимир Смотритель, документальне кіно було одним з найцікавіших рубрик фестивалю ще на зорі його створення. Свої роботи демонстрували у нашому місті провідні документалісти країни, але після закриття кіностудії ім. О.Довженка кіно, зокрема документальне, у країні почало занепадати, а з репертуару “Розкуття” щезло взагалі. “Довго ми не поверталися до цього жанру, боліло дуже, адже він один з найцікавіших. Цьогоріч принаймні спробували його відновити, завдяки проректору інституту екранних мистецтв ім.Івана Миколайчука Василю Неволову. На фестиваль він привіз зі столиці роботи своїх студентів”, — розповідає Володимир Смотритель.
“На жаль, нині ми живемо у такий час, коли у старшого покоління вже ідей немає, а у молодого — їх ще немає. Це стосується і кіно. Існує думка, що українське кіно відмирає. Нинішню ситуацію на ниві кінематографа оцінюють по-різному. Спеціалісти стверджують, що спроби врятувати кіно все ж існують і належать вони саме молоді”, — зазначив Василь Неволов, представляючи роботи режисерів-початківців.
Кількахвилинні міні-фільми — щось схоже до звичних сучасникам відео із соцмереж соціального, філософського, психологічного характеру. Їх ще не можна назвати якісним документальним кіно, але вони таки спонукають до роздумів, доводять, що молодь робить посильні кроки до створення, відродження кіно…
Якщо цьогоріч у “Розкутті” з’явилося кіно, то зникла поезія. Її компенсувала авторська пісня, а це, по суті, і є та ж поезія, лише доправлена музикою. Ритми баяна, альта, фортепіано і гітари відчували і насолоджувалися ними відвідувачі “Розкуття” на вечорі інструментальної музики, де до них у рубриці “На біс” завітав уже знайомий з попередніх розкутівських зустрічей гітарист Григорій Лук’яненко.
Якщо на попередніх вечорах, а особливо під час перегляду моновистави Лідії Данильчук “Річард після Річарда”, про яку вже йшлося на сторінках нашої газети, публіка була серйозною, то наостанок посміялася досхочу. Адже завершилося “Розкуття” гумором, сатирою, оригінальним жанром. І не було тут місця примітивним вуличним жартам, кожен — сатиричний, влучний погляд на сучасне життя.
Учасників “Розкуття-2013” нагороджено спеціальними відзнаками та дипломами, свою вдячність за театральну зустріч з хмельничанами висловив від влади міста начальник управління культури і туризму Альбін Тарчевський.
Ірина САЛІЙ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО