Ну, ось, знову з вуст офіційного представника Росії, цього разу її генконсула у Криму Владіміра Андреєва, публічно прозвучав провокативний наклеп на кримськотатарський народ, який, на його переконання, був справедливо покараний у травні 1944 року сталінським режимом нібито за колабораціонізм з нацистами. Зрозуміло, що…
Ну, ось, знову з вуст офіційного представника Росії, цього разу її генконсула у Криму Владіміра Андреєва, публічно прозвучав провокативний наклеп на кримськотатарський народ, який, на його переконання, був справедливо покараний у травні 1944 року сталінським режимом нібито за колабораціонізм з нацистами. Зрозуміло, що кримськотатарська спільнота не могла не відреагувати на цю дипломатичну провокацію і нині вимагає від МЗС Росії негайно відкликати горе-дипломата, який публічно виправдовує вчинені режимом Сталіна злочини проти людяності, які, зокрема, проявилися і в насильницькій депортації кримськотатарського та інших народів колишнього СРСР. Маємо розуміти, що ця провокація спрямована і проти українців, які також пережили страшні депортації у передвоєнні та повоєнні часи, яких, зрештою, сталінський режим готував до тотальної депортації на сибірсько-далекосхідні простори, про що є вже достатньо документальних підтверджень. Щоправда, у цій історії мене, зізнаюся, дивує делікатність нашого МЗС, яке аж надто дипломатично оцінило ці висловлювання російського дипломата, якого щонайменше вже слід було оголосити персоною нон-грата і видворити за межі нашої країни, якщо, звичайно, нинішня наша влада дає собі звіт у тому, що насправді відбулось. Адже цинічно образили не лише кримських татар, які є частиною багатонаціонального українського суспільства, а й усіх нас.
Для подібних “сталіноїдів”, спасибі нашому письменнику, публіцисту Петру Малішу за винайдення такої влучної лексеми, хочу нагадати ряд історичних фактів, які документально підтверджують, що господін Андреєв — звичайний зазомбований комуністичними ідеологічними стереотипами невіглас, який не має жодного уявлення про те, що таке справжня правда про Велику Віт-чизняну війну. Адже ще наприкінці 1980-х делегація кримських татар на зустрічі з тодішнім головою Верхов-ної Ради СРСР Андрієм Громиком, який також щось пробував їй говорити про “масовий” колабораціонізм кримських татар, довела йому на конкретних фактах, що це злочинний наклеп, передавши, зокрема, список з 2,5 тисячі кримчаків, які справді служили окупантам і яких, до речі, у перші дні визволення Криму було заарештовано або розстріляно. Це при тому, що чисельність кримських татар тоді була понад 250 тисяч осіб, а на фронті тоді воювало до 40 тисяч кримських татар. Тамтешні історики нині документально підтверджують, що за героїзм у боях з ворогом було нагороджено понад 2,5 тисячі кримських татар, багатьох по декілька разів, 22 рази їх представляли до звання Героя Радянського Союзу, а в армії представники цього народу були практично на всіх керівних офіцерських посадах. Отже, про якийсь масовий колабораціонізм не може навіть іти мови, проте натомість факти масового героїзму кримських татар на фронті очевидні. Щоправда, з початком депортації і по війні ці герої також зазнали принижень, якими не гребують і досі деякі російські дипломати.
Та хіба тільки вони вдаються до подібних перекручень історії? Тоді як пояснити, що Верховна Рада Криму не прийняла недавно рішення про присвоєння імені двічі Героя Радянського союзу, льотчика Аметхана-Султана Сімферопольському аеропорту? Та як би там не було, я, направду, щиро заздрю кримськотатарській спільноті, яка здатна так оперативно і принципово засудити подібні провокації, бо у нас, українців, при захисті власної історичної правди не завжди вистачає такої послідовності, хоч у даному випадку образу кримських татар цілком приймаю на власний рахунок. А ви?..