Вважаємо своїм обов’язком і далі інформувати про перебіг конфлікту в облмуздрамтеатрі ім. М.Старицького, бо через те, що газета “Проскурів” разом з письменником Броніславом Грищуком є фігурантом судового позову директора цієї установи П.І.Данчука, зрозуміло, ми з цього “корабля” не маємо морального права зійти.
Вважаємо своїм обов’язком і далі інформувати про перебіг конфлікту в облмуздрамтеатрі ім. М.Старицького, бо через те, що газета “Проскурів” разом з письменником Броніславом Грищуком є фігурантом судового позову директора цієї установи П.І.Данчука, зрозуміло, ми з цього “корабля” не маємо морального права зійти.
А сам перебіг конфлікту дістав продовження, найперше, у судовому позові вже до П.І.Данчука з боку ряду провідних акторів театру, які оскаржують рішення незаконної атестаційної комісії, в результаті якої практично десяток авторитетних працівників театру можуть опинитися без роботи. Тобто, цілком законно, за логікою пана Данчука і, мабуть, деяких членів робочої комісії, створеної облдержадміністрацією та облрадою, що нарешті розглядає цей конфлікт, мають реальну перспективу опинитися без роботи, як це було у випадку з заслуженими артистами України Миколою Нелюбою, Оленою Демчук та більшістю з тих понад 70 (!) працівників театру, які були, як ми розуміємо, ось такими “законними методами” звільнені дирекцією, а точніше директором за останні три роки. Щоправда, з ініціативи згаданої комісії, до якої приєднались і члени міської комісії, створеної вже з ініціативи керівництва нашого міста, минулої п’ятниці відбулися перші (!) збори трудового колективу театру за останні три роки. Не будемо вдаватися надто в подробиці перебігу цих зборів, хоча не може не дивувати поверховість розуміння підґрунтя цього конфлікту однієї депутатки-чиновниці, котра озвучила там свою позицію, та рівень моральності дискусії, яку запропонувала на цих зборах права рука директора, головний бухгалтер театру пані Очеретна, вона ж публічно звинуватила одного з акторів у психічній неправочинності. До речі, той актор вже взяв відповідні документи у лікарів, що цілком спростовують цю інформацію, і тепер виникає питання про те, як буде ця пані спростовувати публічно свої наклепи, аби не потрапити до суду? І взагалі, коли члени ініціативної групи, які протестують проти сваволі директора, пробували на цих зборах апелювати до дотримання законодавства моральності, мистецьких критеріїв у роботі колективу театру, їх опоненти старалися переносити русло дискусії на примітивний рівень персональних пліток на їх адресу та подобострасної хвали своєму директору.
А ще ми вдячні нашим колегам з інших видань, зокрема “Дзеркала тижня”, ряду телеканалів, які дають оцінки цьому конфлікту. А в письменника Броніслава Грищука та нашого редактора Богдана Теленька виникла творча ідея написати на основі цього далеко не театрального конфлікту гостру соціальну п’єсу поки що з умовною назвою “Сто тисяч”, виходячи з розміру суми, яка фігурує у позові, а не за Карпенком-Карим. Серед героїв цієї вистави, вочевидь, будуть проглядатися їх прототипи з цього конфлікту. А ще в них з’явилась амбітна ідея поставити цю п’єсу на сцені театру ім. М.Старицького, зрозуміло, тоді, коли конфлікт там вляжеться…
В.СІВАЧ