Зрозуміло, що 26 травня 1953 року сержант-вохровець Дятлов, який, виконуючи злочинний наказ своїх командирів, випустив автоматну чергу зі свого “калаша” по безборонних в’язнях четвертого та п’ятого табірних відділень Норильського “Горлагу”, навіть уявити не міг, який історичний наслідок матиме його злочинна дія. Так, напередодні табірна охорона, ніби забавляючись, вже вбила трьох в’язнів у таборі, проте саме злочин Дятлова стане детонатором Норильського повстання, яке не лише струсне гулагівську імперію, а й стане, по суті, першим кроком до початку демонтажу людиноненависницької системи Леніна-Сталіна…
Зрозуміло, що 26 травня 1953 року сержант-вохровець Дятлов, який, виконуючи злочинний наказ своїх командирів, випустив автоматну чергу зі свого “калаша” по безборонних в’язнях четвертого та п’ятого табірних відділень Норильського “Горлагу”, навіть уявити не міг, який історичний наслідок матиме його злочинна дія. Так, напередодні табірна охорона, ніби забавляючись, вже вбила трьох в’язнів у таборі, проте саме злочин Дятлова стане детонатором Норильського повстання, яке не лише струсне гулагівську імперію, а й стане, по суті, першим кроком до початку демонтажу людиноненависницької системи Леніна-Сталіна…
Власне, саме з таким наголосом і мали б у ці дні відбуватися по всій країні тематичні меморіальні заходи, громадські слухання, конференції з нагоди 60-річчя цієї історичної події, яка мала унікальний вплив на хід нашої новітньої історії. Адже небезпідставно дослідники нині називають Норильське повстання “Повстанням Духу”, в якому втілилися ненасильницькі методи боротьби, які поставили його лідерів поруч з діяльністю таких особистостей, як Махатма Ганді, Нельсон Мандела. Та хто сьогодні з пересічних українських громадян, серед нашої молоді, запитаю вже я себе, знає про те, що тоді, після смерті Сталіна, у руйнації ГУЛАГу найвизначнішим внесок був якраз українців, які, зокрема, очолили Норильське повстання, серед учасників якого було понад 70% наших співвітчизників? Хто знає, що ідейно-організаційним осередком усіх протестів в’язнів комуністичних таборів тоді стали підпільні осередки українських націоналістів, найперше з колишніх вояків УПА та членів ОУН? Кому відомі нині імена лідерів цього спротиву Михайла Сороки, Данила Шумука, Євгена Грицяка, Степана Семенюка та інших героїв?
Це нині в незалежній Україні можуть присуджувати якісь сумнівні журналістські премії заїжджому “авторитету” Познеру, який знічев’я може сказати, що знає про те, що в сталінській табірній охороні було багато українців, а інший комівояжер від журналістики Шустер буде провокувати подібні дискусії вже серед школярів на “Інтері”. Та, зрештою, що можуть подібні “українознавці” знати про нашу історію, коли нинішня влада організовує якісь псевдоантифашистські акції, навіть не усвідомлюючи, що стоїть, по суті, за її ж логікою, під прапорами та гербом держави, які у часи боротьби з фашистською та комуністичною окупацією були символом визвольного опору тільки для ОУН-УПА, а у часи Української національної революції 1917-1920 років під ними вмирали за волю рідної землі вояки армії УНР? З якою історією власного народу ця влада хоче йти до Євросоюзу, який засудив однаково як людиноненависницькі ідеології фашизм і комунізм, пропагуючи такий “антифашизм”, що породжує якраз фашизм? Добре, якщо це лише лінгвістичні та політтехнологічні помилки?..
Хочеться сподіватися, що всі політичні емоції, особливо останніх днів, вляжуться, і ми спробуємо більш вдумливо подивитися на самих себе. Надається до цього і неділя матерів-мироносиць, яка випадає якраз на цей тиждень, що повинна нести у наші душі впевненість у тому, що не лише жертва Христа була покладена на спасіння людства, але й ті незліченні жертви, які поклав на алтар своєї незалежності і наш народ. Зрештою, до цього спонукає і приклад в’язнів комуністичного ГУЛАГу під час історичного Норильського повстання Духу…