Якщо сміх продовжує життя, то гумористи — кращі лікарі. Вже два роки вигадують рецепти від нудьги — жартують на ниві КВК хлопці з хмельницької команди “Кофе в постель”. Хоч особливих нагород команда ще не має, зате популярності серед хмельницької молоді їй не бракує. Згуртувавшись, хлопці пишуть свої жарти, відточують номери просто на вулицях міста, у парках, навіть на міському пляжі. Про це та інше розповів читачам “Проскурова” капітан команди Дмитро ВЕРЕМЧУК.
Якщо сміх продовжує життя, то гумористи — кращі лікарі. Вже два роки вигадують рецепти від нудьги — жартують на ниві КВК хлопці з хмельницької команди “Кофе в постель”. Хоч особливих нагород команда ще не має, зате популярності серед хмельницької молоді їй не бракує. Згуртувавшись, хлопці пишуть свої жарти, відточують номери просто на вулицях міста, у парках, навіть на міському пляжі. Про це та інше розповів читачам “Проскурова” капітан команди Дмитро ВЕРЕМЧУК.
— Дімо, як судно назвеш, так воно і попливе. Ще до знайомства інтерес викликає назва вашої команди, що вона означає?
— Назву вигадували довго, хотілося, щоб вона викликала позитивні емоції, а що може бути приємнішим, ніж ранкова чашка кави у ліжко? У нас було ще чимало версій, але після опитування у мережі Інтернет шанувальники обрали саме цю.
— Зазвичай у КВК грають ще зі школи, у нашому місті проходять міжшкільні змагання КВК, ЮІР тощо. Як було у тебе?
— Мене вистачало скрізь. Жартувати на публіку любив ще в школі, перша роль — кумедна вчителька фізики. Далі їх було чимало, разом зі шкільною командою КВК виступав у Палаці творчості дітей та юнацтва (посіли перше місце), пізніше — у лізі “Степашка”, яку організували члени міської команди КВК “Платина”.
“Кофе в постель” сформувалася, коли ми навчались у вузах. Нині кістяк команди — Михайло Слободянюк, Ігор Починок, Григорій Нижник і я. У такому складі ми зробили свій перший крок у Подільську лігу КВК, де виступаємо вже на професійному рівні.
— Одними з найцікавіших, вважаю, є ваші відеоролики. Кадри, коли ви, “озброївшись” пилосмоками, ганяли містом, смішили до сліз.
— Так, ми робили пародії на улюблений з дитинства мультфільм “Мисливці за привидами”. Головними в кадрі були Мишко та Ігор. У білих комбінезонах зі зброєю-пилосмоками вони бігали містом, рятуючи люд від уявних привидів. Можливо, хтось вважав нас пришелепкуватими, але більшості було смішно.
Ще ми знімали пародію на Гаррі Поттера, вона теж сподобалася публіці.
— Порцію гумористичного “Кофе в постель” отримали не лише хмельничани, ви виступали й у інших містах. Де було найцікавіше?
— В Одесі на лізі “Взлет”. Причому нам більше запам’яталася підготовка до виступу, ніж сам виступ. Часу вигадувати гарні номери було дуже мало, більшість з показаного на сцені — імпровізація. Пам’ятаю, навіть конкурсну пісню у потязі писали. Я так записався, що не помітив, як почав цупити і їсти пиріжки з сумки сусідки по купе. Коли оговтався, звісно, попросив вибачення, але пиріжків уже не було.
А ще тоді дорогою потоваришували з нашою землячкою Вікторією Луньовою. Дівчина — професійна танцівниця, теж їхала до Одеси, тільки на змагання з танців. Віка нам так сподобалася, що ми їй запропонували тимчасово стати учасником нашої команди й оголошувати жарти голосом Ренати Літвінової. На наше здивування, вона одразу погодилася на пропозицію, а ще за свою дебютну роль отримала приз від журі. Тепер плануємо взяти дівчину назовсім.
Їздили ми й до Москви, але вже не виступати, а набиратися досвіду, там вболівали за команду з України “Він-ницькі перці”.
— Як капітан команди, маєш турбуватися не тільки про жарти, а й про їх уміле виконання на сцені. Які таланти мають члени вашої команди?
— Мишку Слободянюку дуже личать жіночі ролі, мені — чоловічі, тож коли робимо мініатюру з сімейного побуту, він завжди мама, а я — тато. Ще Михайло наш головний музикант, грає на гітарі, на ньому всі музичні номери. Ігор Починок, крім акторського таланту, має ще одну фішку — високий і смішний. Якось він зіграв Гулівера. Всі, хто це бачив, досі сміється з такого вдалого амплуа. Наш Гришко Нижник — просто класний хлопець: жартуючи, він причаровує всіх шанувальниць КВК. А Віка Луньова, якщо з нами буде, то їй вистачить таланту на будь-який номер.
— Часом учасники команд КВК скаржаться, що їхні жарти цуплять, у вас таке було?
— На щастя, ні. Таке дуже часто трапляється на нетелевізійних лігах. Інколи команда, яка погано підготувалася, під час репетицій може “позичити” в іншої навіть цілі номери. Але наші міські, подільські команди КВК — справжні друзі, а не суперники, тому такого собі не дозволяють. Виступаємо на КВК ми, в першу чергу, для власного задоволення, а не для перемоги. Можемо хіба перейняти вміння гарно готуватися, дбати про свою команду. Нашими фаворитами є команда “Отдыхаем вместе”, яка нещодавно пройшла у чвертьфінал Вищої української ліги КВК, з чим її щиро вітаємо!
— Які труднощі виникають на шляху до перемог у КВК?
— Окрім вигадувати якісні жарти, потрібно чимало думати про організаційні питання. КВК — справа затратна, спонсорських коштів ледь вистачає на покупку гастрольних квитків, реквізиту. Щоб підтримувати команду, доводиться працювати. Нас часто запрошують бути резидентами у міських нічних клубах. Вже виступали у “Штормі”, “ModaBar”, “СВ” та інших.
— До яких змагань готується нині “Кофе в постель”?
— До фестивалю Подільської ліги КВК. Трохи переживаємо, бо наш Гришко підвернув ногу, можливо, доведеться виступати в неповному складі.
А головна наша мета — “потрапити у телевізор”. Для цього потрібно пройти регіональну, міжрегіональну, центральні ліги. Сподіваємося, колись нам це вдасться.
— Нині у найсмішніших українців є шанс засвітитись на телебіченні, навіть заробити грошей на телешоу “Розміши коміка”. Ви не хочете взяти в ньому участь?
— Хтозна, може в наступному сезоні підготуємося й поїдемо смішити найсмішніших.
— Дякую за розмову.
Ірина САЛІЙ