Нещодавно з поїздки на Кубу повернувся голова правління ВАТ “Темп” Іван Праворський. Наша з ним розмова про перебування на острові Свободи, як ще називають цю країну.
Нещодавно з поїздки на Кубу повернувся голова правління ВАТ “Темп” Іван Праворський. Наша з ним розмова про перебування на острові Свободи, як ще називають цю країну.
— Іване Максимовичу, чим був викликаний вояж на Кубу?
— Це було службове відрядження з метою налагодження партнерських відносин. Кубинська сторона свого часу виявила інтерес до продукції ВАТ “Темп” і загалом до співпраці з нашим холдингом. Їх інтерес зацікавив і нас, отож на Кубу ми летіли не відпочивати, а працювати. Відверто кажучи, часу для відпочинку та екскурсій не було — на жаль, адже це надзвичайно цікава країна.
— Отже, вражень ви отримали багато?
— Багато — не те слово. На Кубі захоплює буквально все і всі, враження напрочуд яскраві, приємні, дуже позитивні. Прилетіли ми вдвох з начальником маркетингової служби заводу В’ячеславом Нагорним і на двох назнімали декілька сотень фото — цілий фільм. Насамперед, сподобалася природа острова: для нас дещо незвична своїм буянням фарб, ароматів. Справжнім дивом є архітектура. Мені доводилося бувати в різних країнах світу, але такого унікального поєднання стилів, особливої гармонії не бачив ніде. Кубу свого часу охоче забудовували іспанці, французи, американці — все це створило своєрідний, майже казковий ансамбль. Особливо приємно вразили люди: безпосередні, завжди веселі, доброзичливі. Ніде ми не побачили похмурих облич, сумних очей, проявів якогось роздратування чи злоби. Було видно, що народ живе не в розкоші — швидше навпаки, але радіє тому, що є, люди живуть сьогоднішнім днем, цінуючи його як свято. Кубинці — білі й чорні, дуже набожні, всюди безліч надзвичайно красивих храмів. У більшості вони католицькі, але відкриті для всіх.
— А як з тим, чого стосувався ваш практичний інтерес, і як виглядають промислові підприємства?
— Деякі побачили в столиці Куби Гавані, а найбільший інтерес викликали підприємства промислового центру країни — у місті Санта-Клара. Скажу чесно: враження були неочікувані. Ми знали, що місцеві заводи обладнані устаткуванням ще радянських часів: з республік СРСР і країн соцтабору. Абсолютна його більшість випуску 1950-1970-х років, але все воно в ідеальному стані, дбайливо зберігається і використовується. Фаховий рівень інженерно-технічних працівників сучасний і високий, всі вони навчалися в наших вузах. Відповідний рівень і в робітників. Трудова дисципліна на заводах надзвичайно висока, працюють вони у дві зміни, до кожного робочого місця доведені виробничі плани, котрі ретельно виконуються і конт-ролюються.
Куба зараз переживає промисловий бум: триває модернізація, перебудова підприємств. Плани надзвичайно масштабні, на їх реалізацію держава виділяє великі кошти. Звідси й інтерес до сучасних технологій, нашої продукції. Кубинців особливо цікавлять гальванічні лінії, котрі виробляє завод “Темп”. Тамтешня державна політика спрямована на збереження екології, підвищення культури виробництва, продуктивності праці, отож наші лінії цій політиці якраз і відповідають, вони повинні замінити старе гальванічне обладнання. А його на Кубі багато.
— Як при цьому витримуються принципи соціалізму?
— Хто б і що нині не говорив та писав про Кубу, соціалізм там розвивається. Нас, наприклад, цікавили умови, в яких працюють промислові підприємства, зокрема машинобудівні. Так ось: за землю, воду, енергоресурси вони не платять. Люди мають можливість безкоштовно навчатися вдома і за кордоном, безоплатно користуватися комунальними послугами, системою охорони здоров’я. До речі, рівень медицини на Кубі добре відомий в усьому світі. В місті Тарара ми побували в дитячому санаторії, де безкоштовно (!) оздоровлюються діти з України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вдячність за це зовсім небагатій Кубі відчули величезну. Між тим у санаторії нам сказали, що раніше тут дійсно лікувались і оздоровлювалися діти чорнобильців, а зараз усе більше наших чиновників.
Незабутнє враження: ставлення кубинців до своїх вождів. Фіделя і Рауля Кастро вони буквально обожнюють, відчувається, що почуття ці глибокі й щирі. В оселях людей бачили на стінах образи Богоматері та Фіделя — поряд. Кубинці пишаються тим, що вільні, а їхня країна незалежна — і політично, й економічно.
— Але ж там нібито проблеми з приватною власністю?
— Це не так. Промислові підприємства належать державі, але малий бізнес на Кубі приватний: таксі, кафе, невеличкі магазинчики, ігрові заклади, майстерні, перукарні…
— Які ж практичні результати вашого відрядження?
— У нас були дуже продуктивні зустрічі та переговори в Торгово-промисловій палаті Куби, Міністерстві промисловості, на підприємствах. Ми представили свої матеріали: технічну документацію, відеофільм про завод “Темп”, рекламні буклети. На всіх рівнях ці матеріали викликали жвавий інтерес. Кубинська сторона запропонувала нам взяти участь у тендері на замовлення гальванічних ліній. Сподіваємося його виграти, хоча участь у ньому братимуть серйозні конкуренти з Китаю, Іспанії, країн Євросоюзу. Але перспективи у нас хороші. Для розширення і поглиблення співпраці з кубинською стороною наш холдинг планує створити з нею спільне підприємство або відкрити постійне представництво. Це питання має вирішитися найближчим часом. Думаю, що вже в четвертому кварталі цього року розпочнеться конкретна робота. Для нас кубинський ринок може стати великим і вигідним.
— Тобто можна чекати і готуватися до нових відвідин острова Свободи?
— Той, хто хоча б раз побував на Кубі, обов’язково прагнутиме туди повернутися. Нас там сприймали як друзів. Увесь час перебування там з В’ячеславом Нагорним згадували популярну колись пісню “Куба — любов моя!”. А ще вкотре впевнилися: краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Отож полетимо туди знову з великою радістю, адже у нас на Кубі є й практичний інтерес.
Розмовляв Володимир РАЗУВАЄВ
Фото з архіву Івана ПРАВОРСЬКОГО