На що гаразді хмельницькі народні майстри, продемонстрували на традиційній виставці “Зимовий вернісаж”, відкриття якої відбулося 26 лютого в обласному науково-методичному центрі культури і мистецтва “Поділля”. Свої кращі роботи представили члени Національної спілки майстрів народного мистецтва України з міста й області.
На що гаразді хмельницькі народні майстри, продемонстрували на традиційній виставці “Зимовий вернісаж”, відкриття якої відбулося 26 лютого в обласному науково-методичному центрі культури і мистецтва “Поділля”. Свої кращі роботи представили члени Національної спілки майстрів народного мистецтва України з міста й області.
Чого тільки не створили умільці! Свої картини у неповторному самчиківському розписі представили Михайло Юзвук, Віктор Раковський та Олександр Пажимський, саме ці майстри розписували велетенську писанку, котра представляла наше місто у столиці на святі до Дня Незалежності України. Цього разу художники презентували полотна меншого розміру, але не менш досконалі.
Не обійшлося на вернісажі народних ремесел і без лозоплетіння, вишивки, солом’яних поробок і все, як на підбір, дивовижне. Центровою експозицією, яка після вишиванок найбільше уособлювала українство, стали дерев’яні “Чумаки на возі”. Хмельницький майстер Іван Нащубський до тонкощів (міхи, на яких видно товсту нитку, солом’яні брилики, сорочки чумаків, деталі воза) витесав кожну частину скульптури.
“Я бувала на багатьох фестивалях, виставках, думала, мене вже важко чимось здивувати, але Івану Нащубському таки вдалося”, — поділилася враженнями учасниця виставки, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України з Кам’янця-Подільського Наталя Лашко. Роботи цієї авторки теж неабияк урізноманітнили “Зимовий вернісаж”. Вона познайомила відвідувачів з художніми техніками квілтінг та печворк. Суть їх у створенні виробу з клаптиків тканин. Однією з найцікавіших її робіт у такому стилі є “Куда уходит детство” — натюрморт у сонячному сяйві, кожен промінчик — художньо вишита семиміліметрова смужка тканини. Якщо ці техніки для майстрині відносно нові, то вишиває соломкою вона протягом багатьох років. Одні з кращих робіт, а це — картини, навіть оздоблена сукня, вона теж експонувала на “Зимовому вернісажі”. “Такій вишивці я не вчилася, а винайшла її, — поділилася майстриня. — За радянських часів навчалася у Харківській академії дизайну, у навчальну програму входили дослідницькі, пошукові роботи. Якось в одній з бібліотек, у відділі рідкісної книги я натрапила на дуже цінне видання — одне з перших досліджень вишивки у Росії. Мені до душі припала ілюстрація — вишиті соломкою троянди та скатертина Архангельської губернії. Прочитавши цю книгу, я дізналася зокрема про те, що раніше у сусідній країні, вишиваючи соломкою, імітували вишивку золотом, що я нині теж практикую. Книга дала мені фундамент знань про солом’яну вишивку, згодом я вдосконалювала техніку, вигадувала щось своє”. До справи Наталі Лашко долучився її син Ілля, котрий теж став учасником цьогорічного “Зимового вернісажу”. Його роботи різняться строгістю візерунка.
Усі автори виставки довели, що прадавні витвори народних ремесел можуть стати прикрасою будь-якого сучасного інтер’єру, оздобою гардеробу тощо. Нині, коли вдома, в офісах нас переслідують модернові речі, хочеться чогось етнічного, самобутнього, тому творчість народних майстрів, зокрема хмельницьких, актуальна, затребувана, продовжує осучаснюватися й дивувати.
Ірина САЛІЙ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО