Основною якісної педагогіки має бути гуманність — константа усіх педагогічних систем. На жаль, нині відомо чимало випадків, коли замість лояльності і розуміння проявляється вчительська байдужість. Щоб запобігти цьому, вчені, науковці продовжують удосконалювати способи виховання гуманного педагога. Одним з таких науковців є президент Міжнародного центру Гуманної педагогіки, іноземний член Національної академії педагогічних наук України, доктор психологічних наук Шалва Амонашвілі, котрий відвідав наше місто минулого четверга. Він став почесним учасником семінару “Гуманна педагогічна свідомість і педагогічна практика”, що відбувся у дитячій школі мистецтв.
Основною якісної педагогіки має бути гуманність — константа усіх педагогічних систем. На жаль, нині відомо чимало випадків, коли замість лояльності і розуміння проявляється вчительська байдужість. Щоб запобігти цьому, вчені, науковці продовжують удосконалювати способи виховання гуманного педагога. Одним з таких науковців є президент Міжнародного центру Гуманної педагогіки, іноземний член Національної академії педагогічних наук України, доктор психологічних наук Шалва Амонашвілі, котрий відвідав наше місто минулого четверга. Він став почесним учасником семінару “Гуманна педагогічна свідомість і педагогічна практика”, що відбувся у дитячій школі мистецтв.
Шалва Амонашвілі та інші науковці зібралися у Хмельницькому невипадково, адже тут є велика кількість освітніх закладів, включно з гуманітарно-педагогічною академією.
Свій виступ Шалва Амонашвілі присвятив гуманітарно-особистісному підходу до дітей у процесі освіти. Найперше, він звернув увагу на виховання в дитини правильної мотивації відвідування навчального закладу. Педагог повинен пояснити, що до школи, вузу приходять для особистісного розвитку, пошуку нових інтересів, отримання знань, необхідних для самостійного життя.
Нерідко буває, коли учень не хоче ходити до школи через погані оцінки, завдання педагога — розтлумачити, що вони — явище тимчасове, це результати його знань лише за певний період, оцінки можуть поліпшитись, якщо учень старанно навчатиметься. Також дитина має знати, що необов’язково бути успішним у всіх предметах, адже у кожного свої здібності. Щоб їх виявити, педагог має спостерігати за учнем і в позаурочний час.
За словами Шалви Амонашвілі, Україна займає п’яте-шосте місце у світі за рівнем дитячих суїцидів. Нерідко їх причина в тому, що дитина стає вигнанцем серед ровесників у навчальних закладах. На проблемних дітей вчитель має звертати особливу увагу. Якщо однолітки насміхаються з низького рівня успішності дитини, можна, знехтувавши педагогічними принципами, підвищити такому учню оцінку, поставити його за приклад у якійсь справі. Колектив має знати: дитина, котра чимось відрізняється від решти, не є об’єктом для насмішок.
Вчитель — не професія, а талант, тому сліпо сповідувати методичну практику інших, забуваючи про індивідуальний підхід до учнів, не правильно.
Щоб не відлякати дитину від навчання, розвинути її таланти та здібності, вчитель має пам’ятати про роль у вихованні елементарних речей: усмішки, доброти, толерантності. Потрібно знати, що особистість виховується особистістю. Тому перш ніж вимагати чогось у дітей, дорослі самі повинні бути їм прикладом. “Чи так само сприймали б нас діти, якби ми взагалі перестали їх обманювати? Певно, деякі наші вчинки викликали б у них подив та осуд. Тому всім дорослим, а особливо педагогам, потрібно думати про свою честь і гідність, постійно обманювати дітей — погана звичка”, — закликав учасників семінару Шалва Олександрович.
Кожна нова епоха народжує нових дітей, їхня поведінка відрізняється від поведінки ровесників минулих десятиліть. Тож потрібна й осучаснена педагогіка. Наприклад, нині спостерігається збільшення кількості гіперактивних дітей. Спершу гіперактивність навіть вважалася хворобою. Були випадки за кордоном, коли дитячу гіперактивність пригальмовували заспокійливими медичними препаратами, що заважало їх повноцінному розвитку. Насправді гіперактивним дітям потрібні додаткові заняття, навантаження, де б вони затрачували свою енергію. Для цього й потрібні вчителі з новітніми педагогічними навичками.
Цікавою була думка Шалви Амонашвілі щодо феномену сучасності — дітей індиго: “Це діти, у яких нібито за допомогою спеціальних приладів можна побачити ауру фіолетового кольору, у дослівному перекладі діти індиго — фіолетові діти. На мою думку, ауру виявити неможливо. Є діти з особливими здібностями, непритаманними їхньому віку, які можна пояснити фізіологічними особливостями: величиною мозку, активнішою його діяльністю тощо”.
Щоб освоїти всі вчення Шалви Амонашвілі, учасникам семінару були запропоновані його книги, видані в Україні “Без серця, що можливо зрозуміти?”, “Посмішко моя, де ти?” та інші, де йдеться саме про гуманність педагогіки.
Учасниками семінару стали й представники всеукраїнської культурно-освітньої асоціації Гуманної педагогіки, зокрема кандидат педагогічних наук Станіслав Крук, представники міських, обласних центрів гуманної педагогіки, Подільського культурно-просвітницького центру ім. М.К.Реріха, молодіжного культурного об’єднання “У майбутнє через культуру” та освітніх закладів міста.
Ірина САЛІЙ
Фото Сергія АНІСЬКОВА