Незабаром прийде до нас одне з найбільших християнських свят — Різдво Христове. Православна Церква відзначає його 7 січня за новим стилем. Дві тисячі років тому цього дня сталася велика для всього християнського світу подія: народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає “спасіння”). Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу. Отже, 7 січня — це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу.
Згідно з переказами Євангелія мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєма прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з’явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани першими прийшли вклонитися немовляті. На небі засяяла Вифлеємська зірка. Орієнтуючись на неї, до печери з Марією та маленьким Ісусом прийшли три мудреці й принесли Богу подарунки: золото, ладан і смирно. Золото символізувало царську владу, ладан — Божу волю, смирно — долю пророка. До речі, саме з тих давніх часів прийшла традиція виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку. Пославши свого Сина на землю, Бог-отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми.
День народження Ісуса Христа — найбільш шанований день зародження у світі. Люди різних соціальних верств, матеріального становища, переконань і поглядів не минають це свято своєю увагою.
Але сьогодні мова про інше. Відповідно до звичаїв, які зараз приходять в Україну, святкування Різдва Христового зводиться до встановлення ялинки, застілля (часто з пиятикою) та обміну подарунками, майже чи навіть повністю залишаючи поза увагою безпрецедентну в історії людства подію приходу Бога у світ. На жаль, доводиться спостерігати, що час підготовки до святкування Різдва переноситься на полиці магазинів та на ринки, коли споживацькі настрої переважають над духовними. Для християн же це час відмови від багатьох речей, піст та молитва. До гідного святкування приходу Спасителя свята Церква готує християн 40-денним постом, який називається Пилипівкою. Завершенням різдвяних приготувань є Надвечір’я Різдва або, як його в нас називають, Святвечір. У цей день ми повинні дотримуватись особливо строгого посту: нічого не їсти аж до появи на небі першої зірки.
Слід пам’ятати, що Святвечір — це перш за все родинна вечеря. У домі мають панувати лад, спокій і злагода, привітність і доброзичливість. Невдачі та печалі віддані забуттю. Зібравшись за святковим столом, родина складає подяку Богу за прожитий рік, молиться за здоров’я живих, а також за упокій тих, хто відійшов у вічність. Спільною родинною молитвою сім’я просить Божого благословення на рік, який має настати. Сімейна молитва — це, перш за все, духовне єднання поколінь, що має велику силу. За старовинним звичаєм, стіл посипають сіном — на згадку про Вифлеємські ясла, потім стелять білосніжну скатертину; у центрі кладуть особливу страву, яка називається кутя. Це варена пшениця з медом. Пшениця, як зерно, щороку оживає, тому є символом вічності, а мед символізує вічне щастя святих у небі. Поряд з кутею — інші страви, яких неодмінно має бути 12 і тільки скоромних. Глава сім’ї читає молитву і каже традиційне вітання: “Христос родився!”, а сім’я відповідає: “Славіте Його!”.
Справжні християнські традиції в Україні дають можливість зустріти Різдво у правдивій радості, якщо будемо завжди пам’ятати, що в основі Різдвяних свят є народження Ісуса Христа. На святкових богослужіннях, що пройдуть у храмах, спільною молитвою подякуємо за все Богу, попросимо Божого благословення, ласки та милосердя, а також здоров’я для себе й близьких.
Це свято наповнить наші серця великою любов’ю, якщо ми готуємо місце для Христа: очистимо душу й совість в таїнстві покаяння. Бажаю, аби в кожне серце, кожну сім’ю та родину увійшов Христос, а разом з ним добро, любов, мир та злагода. Хай це свято стане для всіх нас Днем найбільшої радості!
Отець Іван ДАНКЕВИЧ, настоятель Хмельницького храму Різдва Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви, директор благодійного фонду “Карітас”