У газеті “Подільські вісті” (№163-164 від 1.11.2012 р.) була надрукована кореспонденція з промовистою назвою “Раби повстали” під авторством Володимира Слотюка, який безапеляційно став “на захист” свого “героя”, котрого з якогось дива називає “рабом”, хоч ідеться про працівника агрофірми “Проскурів” С.П.Колісника. І вже як відверту образу у колективі ПАТ “Проскурів” сприйнято наклеп автора цієї публікації на адресу голови спостережної ради ПАТ Івана Рудика та нас усіх, яких у “Подільських вістях”, по суті, назвали “рабовласниками”.
У газеті “Подільські вісті” (№163-164 від 1.11.2012 р.) була надрукована кореспонденція з промовистою назвою “Раби повстали” під авторством Володимира Слотюка, який безапеляційно став “на захист” свого “героя”, котрого з якогось дива називає “рабом”, хоч ідеться про працівника агрофірми “Проскурів” С.П.Колісника. І вже як відверту образу у колективі ПАТ “Проскурів” сприйнято наклеп автора цієї публікації на адресу голови спостережної ради ПАТ Івана Рудика та нас усіх, яких у “Подільських вістях”, по суті, назвали “рабовласниками”.
А тепер по суті псевдофактів пана Слотюка. Дійсно, за часів колгоспу “Комунар” це господарство було досить успішним. У 1980-ті роки, під час запланованого розширення вирощування поголів’я великої рогатої худоби, у с. Ружична розпочалося спорудження комплексу з вирощування ВРХ із розміщенням корівників, службових приміщень, приміщення для зберігання сільськогосподарського інвентарю. На даний час цей комплекс розміщений на вул. Верейського в мікрорайоні Ружична обласного центру. З часом комплекс був перепрофільований у м’ясокомбінат, який успішно функціонує до цього часу, хоч приміщення для зберігання сільськогосподарського інвентарю на цьому виробництві задіяне не було.
Враховуючи, що у 80-90-ті роки минулого століття в господарстві працювала майже тисяча осіб, у частини з них були житлові проблеми. Через те, що житлових приміщень на всіх охочих не вистачало, керівництво господарства прийняло рішення про тимчасове переобладнання частини незадіяних у виробництві приміщень під тимчасове житло, яке надавалося працівникам на період вирішення ними своїх житлових проблем. Цільове призначення даних приміщень не змінювалось, оскільки планувалось у подальшому їх використовувати у виробництві. Одним із таких об’єктів було приміщення на вул. Верейського, 45/2, де і було надано площі сім’ї С.П.Колісника, який, з його слів, потребував покращення житлових умов. У свою чергу, підприємство для сприяння покращення житлових умов за рахунок власних земель виділило Коліснику земельну ділянку в м. Хмельницькому для будівництва. Отримавши земельну ділянку, Колісник розпочав на ній будівництво, яке триває і досі. Більше того, успішно облаштувавшись за цей період у наданому йому тимчасовому помешканні, пан Колісник почав вимагати безкоштовної передачі йому цього приміщення, забувши, як колись, йдучи йому назустріч та з розумінням поставившись до його проблем, це помешкання надавалось йому тимчасово.
На жаль, жодний правовстановлюючий документ не дає підтвердження, що спірна будівля на вул. Верейського, 45/2 в м. Хмельницькому належить до житлового фонду. Ця будівля розташована на території м’ясокомбінату ПАТ “Проскурів” та в санітарній зоні місцевого цвинтаря. Цей об’єкт, що входить до складу цілісного майнового комплексу, був побудований колгоспом “Комунар” та у 1987 році зданий в експлуатацію як комплекс для ВРХ та склад сільськогосподарського інвентарю. Тож з моменту прийняття в експлуатацію даного об’єкта до сьогодні не було проведено у встановленому законодавством порядку переобладнання чи реконструкції господарського приміщення в житлове та не проведено відповідної інвентаризації. До цього часу оплата комунальних послуг з цього об’єкта здійснюється за тарифами промислових споруд, в той час як мешканці вул. Верейського, 45/2 принципово сплачують комунальні послуги за тарифами, визначеними для житлових будинків, і підприємство уже з десяток років за власні кошти компенсує різницю. Таким чином, підприємство уже майже 20 років очікує, коли його мешканці покращать свої житлові умови та звільнять приміщення для його цільового використання.
Це і є конкретні факти, до яких мали б прислухатися газета “Подільські вісті” та її автор, які огульно почали лити бруд на наш колектив та його керівника. Ми добре розуміємо також, чому там з’явилася ця кон’юктурна публікація і хто є її замовником, а тому вирішили свою відповідь їм опублікувати у газеті “Проскурів”.
Олександр ЛИСЕНКО, начальник юридичного відділу ПАТ “Проскурів”