Величезна пташина конструкція з гілля, у якій легко вміщувались охочі сфотографуватися, стала головною окрасою виставки “Домівки пернатих краю”, відкриття якої відбулося 8 листопада.
Величезна пташина конструкція з гілля, у якій легко вміщувались охочі сфотографуватися, стала головною окрасою виставки “Домівки пернатих краю”, відкриття якої відбулося 8 листопада.
Якщо ми звикли дізнаватися про життя крилатих братів наших менших, читаючи сухі енциклопедії, то наші краєзнавці ознайомили з їх майстерністю мостити гнізда так, що було цікаво і дітям, і дорослим. Про понад п’ять десятків птахів-будівельників Поділля та три десятки вимощених ними гнізд розповіла дзьобо-крила лялька Петрусь Кукурінчук (керувала й озвучувала її співробітник музею Неллі Мальована). Але перш, ніж розпочався екскурс у фауну, відвідувачів вразило оформлення виставки: одна з кімнат обласного краєзнавчого музею перетворилася на галявину лісу, навіть відчувалися лісові аромати. У декорованому тині з лісового гілля та очеретяного зілля вмостилися пташині гнізда, макети птахів, котрі навіть співали.
Перепусткою до головної частини заходу стала вікторина, яку провела директор музею Олена Брицька. Як виявилося, не всі знали, що в Україні мешкають понад 400 видів птахів, а зокрема на Поділлі — 280. Найчисельнішими у нас, звичайно, є горобці, друге місце посідають зяблики, а от звична для подолян сорока аж на 20 місці, всім відома галка займає 46 місце.
Спочатку Кукурінчук розповів про гнізда різновидів дроздів, котрі будують свої домівки у різних місцях. Наприклад, чорний дрізд в’є хатку на землі серед хмизу, співочий дрізд — у чагарнику, чимало осель дроздів і на деревах. Для своїх домівок ці птахи використовують траву і мох, зсередини конструкцію шпаклюють глиною, випорожненнями тварин. На відміну від своїх родичів, чорний дрізд частіше селиться у містах, будує гнізда у квіткових горщиках, на карнизах та балконах. Харчуються ці всюдисущі птахи різноманітними комахами.
Майстерним співочим архітектором є і кропив’янка: рябогруда, прудка, чорноголова та інші. Мешкають ці пташки у розріджених лісах, садах та парках. Цікаво, що, створивши пару, пернаті все роблять разом. Будують свої домівки з соломи, тонких гілочок, утворюють дірчасту конструкцію. Годують своїх діточок мухами, довгоносиками, восени — ягодами.
Ще одних пернатих у народі називають маестрами — це соловейки. У них першими за будівництво осель беруться самці, котрі навіть з вирію раніше прилітають. Їх завдання — пошуки гарного куточка для домівки. Молодняк ретельно досліджує зарослі чагарнику, рідше — ліси. Старі птахи повертаються з теплих країв на свої постійні місця проживання. Кілька днів після прильоту співуни поводяться тихо — відпочивають, а свої славнозвісні концерти починають, коли прилітають самки. Останні, як не дивно, беруть на себе будівництво гнізд. Сімейства солов’їв маскують свої гнізда так, що побачити їх у густих чагарниках майже неможливо.
Пташка з чудернацькою назвою золотовушка жовточуба — найменший птах України, одна з найцікавіших представниць експозиції, теж має свої традиції гніздобудування. Поки самка старанно будує гніздо, самець стоїть на варті, обороняючи будівництво від хижаків. Звита конструкція у формі кулі вистелена пір’ям.
Ще одні пернаті з цікавим йменням — костогризи (їм характерний товстий дзьоб, яким пташка навіть кістки може розгризти). Селиться костогриз на галявинах, вимощуючи на деревах домівку, схожу на чашу.
І наостанок одні з найпоширеніших пернатих краю — синиці. Часто зустрічається у нас синиця велика. У зграях цих птахів головні — ветерани. Цікаво, що в цього виду птахів яскравіше пір’я у тих, котрі селяться поблизу людей. Свої гнізда вони будують у дуплах, старих гніздах або хижах птахів, навіть у шпаківнях.
Про решту пернатих архітекторів можна дізнатися, відвідавши виставку, котра триватиме в обласному краєзнавчому музеї майже місяць.
Ірина САЛІЙ