Бурхливими оваціями й глибокими емоціями потішив початок нового концертного сезону в обласній філармонії, ознаменований двома подіями, відлуння яких, можливо, не раз зрине у пам’яті тих, хто мав нагоду бути їх учасниками.
Бурхливими оваціями й глибокими емоціями потішив початок нового концертного сезону в обласній філармонії, ознаменований двома подіями, відлуння яких, можливо, не раз зрине у пам’яті тих, хто мав нагоду бути їх учасниками.
Цьогоріч Міжнародний день музики (1 жовтня) був відзначений скромним камерним зібранням. Того вечора сцену великої зали філармонії віддали молодим інструменталістам, більше відомим своїми сольними виступами у престижних концертних залах Європи і Азії, лауреатам міжнародних конкурсів альтисту Лєху Антоніо Ушинські (Швейцарія/Польща) і піаністу Андрію Драгану (Україна/Швейцарія). Вони представили цікаву за змістом програму.
Сусідство Франца Шуберта, Дмитра Шостаковича та Фабіана Мюллера, попри різницю у часі, в якому вони творили, здалося і переконливим, і привабливим. Особливо це проявилося у музиці з Сюїти для альта і фортепіано Мюллера. У композиціях “У темпі гавоту”, “Баркалора”, з одного боку, пунктиром оживає стиль давніх майстрів, а з іншого, відчутний вплив романтизму, зрештою — відчуття співпричетності сьогоденню. В іншій п’єсі “У темпі маршу” панує жанровість, щось тут іде від жарту, гуморески, подекуди виникають і гротескові обриси.
Антоніо Ушинські дуже тонко відчуває стильовий діапазон циклу, впевнено вирішуючи у кожному конкретному випадку певні художні завдання. Тут і віртуозна свобода, і багатство тембрових фарб, а головне — виконавська масштабність, достеменний концертний розмах. Принагідно не обійти увагою особливість почерку артиста: приголомшливо ніжне піаніссімо, ледь чутне, тихіше за саму тишу, уперше почуте в сонаті Шуберта “Арпеджіоно”, три частини якої витримані в одному ліричному настрої, прозвучали свіжо й проникливо.
У зовсім іншому плані постала перед слухачами Соната для альта і фортепіано Шостаковича — останній твір композитора. Романтична експресія поступилася місцем музиці жорсткій, конструктивній; складнішою, напруженішою стала й інтонаційна лексика.
Така образна багатошаровість програми приховує в собі серйозні труднощі, і музиканти зуміли з честю подолати усі складні рифи, продемонструвавши не лише віртуозну майстерність, але й ансамблеве взаєморозуміння. Свідченням тому — бурхливі овації аудиторії і декілька творів, виконаних на “біс”.
Обласний академічний симфонічний оркестр відкрив свій 12-й концертний сезон програмою західноєвропейської музики.
Публіка, яка вщент заповнила велику залу філармонії, належно оцінила наміри колективу і його художнього керівника — заслуженого діяча мистецтв України Сергія Леонова.
Після “Трагічної увертюри” Й.Брамса на сцені володарювали лауреати численних міжнародних конкурсів — скрипаль Тарас Яропуд (колишній випускник музучилища ім. В.Заремби по класу педагога В.Щур, нині концертмейстерки академічного оркестру) та віолончеліст Юрій Погодецький, обидва — гості з Києва. У поєднанні зі звучанням симфонічного оркестру (в Подвійному концерті Й.Брамса) солісти підкорили своєю безпосередністю, відчуттями творчості “тут і зараз”. Зворушливі інтонації, захват у кожному подиху мелодій, сповнені енергії паузи, танучий і раптом виникаючий нізвідки звук — усі ці “хитрощі” майстерності, приправлені особистим шармом, захоплювали слухачів.
У другому відділенні звучання оркестру ще більше загострилося. Вже з увертюри до опери Р.Вагнера “Тангейзер” максимально проявилася постійна риса колективу: його милозвучність водночас з насиченим звучанням кожної групи. Струнні, граючи у повну силу, були ідеальні. Пречудово прозвучали духові. Сергій Леонов вміло задавав темп, приділяючи велику увагу кульмінаційним моментам…
Від брамсового антагоніста Р.Ваг-нера до імпульсивного Г.Малера — один крок. Коли-небудь ми таки почуємо “справжнього” Малера, але музика, з якою познайомили нас того вечора, без перебільшення, є надзвичайною. Твір “Ададжієтто” (з П’ятої симфонії композитора), наповнений привабливою мелодійністю належить до світових шедеврів. Сергій Леонов відклав диригентську паличку й експансивно керував руками, підкресливши вишукану звукову гру й ледь вловимі відтінки в гармонії.
Натхненні запальним прийомом, музиканти на єдиному диханні виконали “Болеро” М.Равеля. Отож з великою зацікавленістю будемо очікувати нової зустрічі з оркестром наприкінці жовтня, який готує нам “Музику В.Моцарта”.
Сергій Бадєєв