Таку назву має виставка робіт викладачів та вихованців єдиної в Україні школи іконопису “Нікош”. Виставка присвячена 581-й річниці міста Хмельницького.
Таку назву має виставка робіт викладачів та вихованців єдиної в Україні школи іконопису “Нікош”. Виставка присвячена 581-й річниці міста Хмельницького.
Експозиція налічує понад 30 ікон, виконаних у класичній (візантійській) та академічній техніках письма. “Серед представлених робіт, — розповів директор мистецького закладу Микола Бенедищук, — “Ілля Пророк” (автор Вікторія Берчук), “Богоматір Почаївська” (Василь Бадурич), “Преображення Господнє” (Олег Бондар), “Трійця Новозавітна” (Василина Габрук), “Воскресіння Господнє” (Святослав Терлецький), “Ісус у терновому вінці” (Ольга Ходюк), “Богоматір Всецариця” та “Святі апостоли Петро і Павло” (Святослав Ткачук), “Стрітення Господнє” (Андрій Богач), “Спас Нерукотворний”, “Богоматір Неупиваєма чаша” (Наталя Гурницька), “Богоматір Скоропослушниця” (Віталій Верцімага), “Цілителька Грецька” (Марія Рижих), “Св. Микола Японський” (Нікіфор Цап), “Святий архангел Михаїл” (Юрій Слащук), “Богоматір Скоропослушниця” (Ірина Бондар), “Благовіщення” (Ірина Ніколаєва), “Святий Іоан Предтеча” (Ольга Луцькова), картина ”Квіткова композиція” (Юлія Бенедищук), “Святий Георгій Змієборець”, “Богоматір Всецариця” (Світлана Жежеря). Зараз у школі іконопису займаються понад 90 учнів, 82 з них — на бюджетній основі. Роботу організовують вісім працівників, серед яких п’ять викладачів. Школу відвідують не лише учні, молоді люди, а й цілком зрілого віку і зі сформованим світоглядом. Кожен з них знайшов у сакраментальному мистецтві те, до чого прагне його душа…”
На відкриття виставки завітав міський голова Сергій Мельник. Він привітав авторів робіт з виставкою, присвяченою Дню міста, вручив Миколі Бенедищуку грамоту, а також подякував за внесок, що робить заклад у справу естетичного виховання хмельничан. “Школа по праву є візитівкою не тільки нашого міста, а й усієї Хмельниччини, і ми дуже цим гордимося”, — сказав Сергій Іванович. Міський голова пообіцяв виділити кошти на проведення капітального ремонту частини приміщення школи — 85 квадратних метрів. “Для нас увага влади надзвичайно важлива, — поділився директор іконописної школи. — Адже наш заклад бюджетний. А кошти з міської казни допоможуть збільшити кількість учнів до 150, які згодом прославлятимуть наше місто і всю Україну своїми чудовими роботами…”
З часу заснування школи (до 2005 року це була студія), організованої подружжям Бенедищуків, минуло 16 років. За цей період роботи хмельницьких іконописців побували на численних вітчизняних та закордонних виставках, вихованці школи, крім написання ікон, професійно розписують храми. “Не секрет, що в новозбудованих храмах часто можна спостерігати хутірську ікону, яку пишуть непрофесіонали, котрі приїздять із Західної України. Це неправильно, адже духовні заклади будуються канонічно. Отже, і розписи в них мають відповідати всім канонам. Іконописання — надзвичайно відповідальне мистецтво. Тож у своїй школі ми прагнемо, щоб іконопис був завжди професійним”, — поділився з відвідувачами Микола Бенедищук.
Учні відвідують “Нікош” шість років, поступово засвоюючи традиції візантійського та академічного іконопису. Якщо академічна ікона ближча до живопису і лики на ній — реальних живих людей, то візантійська — класична, більш аскетична, абстрагована від земних реалій. “Взагалі в іконописі багато нюансів, символів. Вся культура іконопису на Русі починалася з Візантії, тому й перші майстри писали у такій техніці. Вона абсолютно відрізняється від академічної, — розповідає Микола Володимирович. — Процес написання ікони розпочинається ще задовго до першого мазка пензля. Перш за все готується дошка, на якій згодом напишуть ікону. Є особливий спосіб, завдяки якому вона стане довговічною. Для ікони береться обов’язково липова дошка, яку не менше п’яти років сушили в природних умовах. Далі треба наклеїти на неї лляну тканину. Потім льон вкривається сумішшю левкасу (порошкоподібна крейда, замішана на клеєві з тваринних кісток з додаванням лляної олії), і лише після того, як вона остаточно висохне, можна братися за олівець і наносити зображення. Термін життя ікони, виконаної на полевкашеній дошці, набагато довший, ніж у класичної, писаній олійними фарбами на полотні. Тому такі ікони переживуть століття. Всі матеріали натуральні, не вигоряють, не вицвітають. Відповідно коштують дорого”. “Скільки ж вартує ікона? — запитували цікаві й отримували відповідь: “Ікона ручної роботи — від 800 гривень, але вона вічна!”
До численних привітань долучився і заступник міського голови Григорій Давиденко, який відкрив святкову виставку. Він щиро подякував колективу школи “Нікош” за вклад у розбудову духовності нашого краю, побажав іконописцям відкривати шлях в іконописання новим талановитим людям, а ще щоб не зникло бажання творити чудові твори сакраментального мистецтва. “У нас багато талановитих учнів, але не всі готові присвятити себе іконописанню. Це має бути внутрішня потреба. Але щороку наші вихованці продовжують свій шлях у сакраментальне мистецтво, вступаючи до вишів. У цьому році двоє наших талановитих випускників стали студентами Львівської національної академії мистецтва, — не без гордості констатував Микола Бенедищук. — Можливо, після закінчення навчання ми запросимо їх на викладацьку роботу…”
Вікторія СТАНДРІЙЧУК