Заради вшанування тих, хто пережив воєнне лихоліття, віддав війні свої сили і здоров’я, у всьому світі 1 жовтня відзначають Міжнародний день людей похилого віку, а в Україні це також і день ветерана. Цей день ― не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними. Це і привід для роздумів про подальшу долю людства з урахуванням помилок минулого.
Заради вшанування тих, хто пережив воєнне лихоліття, віддав війні свої сили і здоров’я, у всьому світі 1 жовтня відзначають Міжнародний день людей похилого віку, а в Україні це також і день ветерана. Цей день ― не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними. Це і привід для роздумів про подальшу долю людства з урахуванням помилок минулого.
Завдяки обласному Фонду милосердя і здоров’я, його голові Володимиру Кухару, ми, вихованці гуртка “Юний журналіст”, отримали унікальну можливість познайомитись і поспілкуватися зі справжніми чоловіками, які попри страшний життєвий досвід не втратили почуття гідності та патріотизму. Зустріч поколінь, досвіду і юності, відбулась у конференц-залі газети “Проскурів”.
Олександр Васильович Грех, Іван Арсентійович Швед, Панас Іванович Сторожук. У них різні долі, кожен за довге і складне життя має, що розповісти, але об’єднує їх страшне слово “війна”. Слухаючи цих людей, вдивляючись в наповнені болем очі, ніби поринаєш у ті жахливі часи, коли німці вивезли їх, ще зовсім юних хлопчаків, у вагонах для худоби до Німеччини. В кожного були свої плани на майбутнє, кожен хотів вчитися, мати сім’ю, дітей — війна вщент розтрощила всі мрії. Всі вони побували у німецькому полоні і завдяки “товаришу Сталіну” на них викарбувалося тавро “зрадник Батьківщини”…
Вражає, що за весь свій біль і рани — як фізичні, так і душевні, вони отримали “путівку” у радянські концтабори. Наскільки це жахливо: повернутися на рідну землю після років справжнього ворожого пекла і потрапити в таке ж пекло!.. Та наші співрозмовники витримали все: відстраждали і повернулися до мирного життя. Попри все здобули освіту, виростили гідну зміну, діляться життєвим досвідом з нами, юними.
Саме завдяки їм ми і живемо на цьому світі, вони, як ніхто інший, заслуговують на повагу, і нехай ці мужні чоловіки ще довгі роки з гордістю носять свої бойові відзнаки: ордени “За мужність”, “За заслуги перед Батьківщиною”, нагрудний знак “Партизан України”.
Бажаємо всім людям похилого віку міцного здоров’я, добра і довголіття.
Інна Горбовцова та вихованці гуртка “Юний журналіст”