Два тижні у селах ко-лишньої Миньковецької держави, що об’єднувала на рубежі ХVІІІ-ХІХ століть частину сіл Дунаєвецького та Новоушицького районів, працювали польські волонтери. Вони приїхали сюди з різних куточків сусідньої країни з важливою місією: допомогти навести порядок на старих кладовищах та передати свій досвід реставрації кам’яних хрестів і надгробків.
Два тижні у селах ко-лишньої Миньковецької держави, що об’єднувала на рубежі ХVІІІ-ХІХ століть частину сіл Дунаєвецького та Новоушицького районів, працювали польські волонтери. Вони приїхали сюди з різних куточків сусідньої країни з важливою місією: допомогти навести порядок на старих кладовищах та передати свій досвід реставрації кам’яних хрестів і надгробків. Зауважимо, не на католицьких, а православних та єврейських, ад-же переважна більшість з них — нащадки польських українців. Кошти ж на експедицію вони отримали від польсько-американського фонду свободи, виборовши перемогу в тендерному конкурсі програми РІТА “Перетворення у регіоні”, яку реалізовує фонд “Освіта задля демократії”. Девізом експедиції обрали проникливі слова “Їхнє? Наше? Спільне!!!”
З української сторони їхніми партнерами стали музей історії міста Хмельницького на чолі з директором Ігорем Западенком та науково-дослідний центр мархоцькознавства — підрозділ Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України, який очолює ініціатор створення меморіального музею графа-реформатора Ігнація Мархоцького та активіст “Меморіалу” ім. В.Стуса Володимир Захар’єв. Підбором вітчизняних волонтерів займався археолог і відомий фолькспівак Павло Нечитайло.
Керівник товариства “Магурич” Шимон Модзієвський залишився задоволений результатами експедиції. Загалом відремонтовано понад 70 надгробків, хрестів та мацейлів. Спільними зусиллями завершено реставрацію православного цвинтаря середини ХІХ ст. в селі Притулівка Дунаєвецького району, половини православного цвинтаря в селі Отроків Новоушицького району, де перше поховання було здійснене ще 1811 року, єврейського цвинтаря початку ХVІІІ ст. в селі Тимків Новоушицького району.
Справжньою сенсацією сезону виявилися залишки давнього православного цвинтаря в частині села Тимків, що зветься Старики. Тут лежать останки людей, які жили аж у ХVІІ столітті і були свідками татарських набігів, козаччини й турецького нашестя на Поділля.
“На думку наших польських друзів, — уточнив Володимир Захар’єв, — потрібно не допустити, щоб на цих цвинтарях знову запанувала ситуація, яка була досі. Тому ми звернемося до обласного управління культури, туризму і курортів з пропозицією взяти ці об’єкти під охорону держави. А знахідка у Тимкові варта того, щоб бути занесеною до реєстру як пам’ятка національного значення”.
Діяльність товариства “Магурич”, до речі, таку назву має гора у Карпатах, де видобувають найкращу в Польщі сировину для хрестів, надгробків, скульптур та інших виробів з каменю, належно оцінили Новоушицька райдержадміністрація та райрада, які нагородили організацію грамотами і цінним подарунком.
Відзначили вони й артистів Хмельницького молодіжного театру “Територія” під керівництвом Дмитра Левицького за представлення жителям Отрокова і довколишніх сіл інсценівки фрагменту традиційних у Миньковецькій державі Ігнація Мархоцького обжинків — свята Церери. Участь служителів Мельпомени у проекті — обов’язкова його складова. Торік, а співпраця поляків і подолян розпочалася у серпні 2011 року, вони демонстрували своє бачення поховального обряду, який запровадив граф-реформатор.
У планах ентузіастів на третій сезон — розчищення території та реставрація усипальниці Ігнація Мархоцького в Отроківському яру, яку знищили комуно-атеїсти в середині 50-х років ХХ століття. Щоправда, польська сторона ще має вирішити зі своїми спонсорами: чи можливо таке в рамках конкретного проекту. А щоб аргументи були вагомішими, районна влада Новоушиччини пообіцяла посприяти волонтерами, нинішній володар Отроківського маєтку Ігор Скальський — будівельними матеріалами і коштами. Бо їм дорога пам’ять про великого реформатора і небайдуже славне минуле рідного краю.
Марія МИХАЙЛОВСЬКА, обласний осередок товариства “Меморіал” ім. В.Стуса