Днями, по своїх справах проїжджаючи вулицею Соборною, був вражений великою кількістю людей, які організовано, невеликими колонами, одна за одною рухались у напрямку нашого майдану Незалежності. Першою думкою було, що на майдані відбудеться грандіозне культурне дійство. Але перед самим майданом працівники ДАІ увесь транспорт зупинили на узбіччі проїжджої частини дороги. Вийшовши з автомобіля, здалеку на майдані побачив велику тимчасову сцену, на якій висів лозунг Партії регіонів “За чесні і справедливі вибори…”.
Днями, по своїх справах проїжджаючи вулицею Соборною, був вражений великою кількістю людей, які організовано, невеликими колонами, одна за одною рухались у напрямку нашого майдану Незалежності. Першою думкою було, що на майдані відбудеться грандіозне культурне дійство. Але перед самим майданом працівники ДАІ увесь транспорт зупинили на узбіччі проїжджої частини дороги. Вийшовши з автомобіля, здалеку на майдані побачив велику тимчасову сцену, на якій висів лозунг Партії регіонів “За чесні і справедливі вибори…”.
Один з водіїв, котрий стояв поруч, побачивши цю кількість людей, не втримався і сказав: “Що вони белени об’їлись?” Але ця хвороба називається по-іншому — адмінресурсом, який задіяла наша обласна влада. А люди ці не за своєю волею і переконаннями приїхали за десятки, сотні кілометрів із районів, щоб висловити свої солідарність і відданість провладній партії. Приїхали тому, що вони підневільні і залежать від чиновників, які організовують подібні акції. І коли вони читали лозунги регіоналів, на усміхнених і добрих обличчях цих людей можна було побачити іронію, а в очах прочитати правду, що вони дійсно думають про “чесні та справедливі вибори” Партії регіонів, яка говорить одне, а робить зовсім протилежне.
Я розумію, що вони думають, як “приватизувати” владу в Україні для себе, своїх чад після успішної “професійної прихватизації” національних багатств України, які створювали потом і кров’ю наші діди і батьки. Але цього їм замало, щоб утриматись при владі, вони віднімають нашу мову, торгують оптом і вроздріб нашою землею, національними інтересами. І якщо ми, українці, — небайдужі до долі України, наших дітей і внуків, то ми не дамо себе обдурити в черговий раз.
З такими невеселими думками покидав майдан, так і ненаважившись підійти і послухати чергову “локшину” від організаторів цього зібрання.
Микола Круть, м. Хмельницький