На початку липня у турецькому Стамбулі пройшов щорічний Міжнародний танцювальний фестиваль “International Folk Dance”. Це незвичне музично-танцювальне дійство тривало протягом п’яти днів, у ньому взяли участь фольклорні колективи з різних країн світу: України, Грузії, Сербії, Румунії, Болгарії, Росії… Хмельницький представляли зразковий ансамбль народного танцю “Веснянка” та етно-рок-гурт Центру національного виховання учнівської молоді “Чумацький Шлях”.
На початку липня у турецькому Стамбулі пройшов щорічний Міжнародний танцювальний фестиваль “International Folk Dance”. Це незвичне музично-танцювальне дійство тривало протягом п’яти днів, у ньому взяли участь фольклорні колективи з різних країн світу: України, Грузії, Сербії, Румунії, Болгарії, Росії… Хмельницький представляли зразковий ансамбль народного танцю “Веснянка” та етно-рок-гурт Центру національного виховання учнівської молоді “Чумацький Шлях”.
Фестиваль проходив під відкритим небом у самісінькому центрі Стамбула, на майдані біля собору святої Софії. “Основна фестивальна програма щодня розпочиналася о сьомій вечора, але публіка ще задовго до того кучкувалася біля сцени. Здебільшого глядачами були турки, хоча й іноземців також вистачало. Нас дуже вразило, що щодня у певний час все навколо завмирало, навіть фестиваль стихав на 15 хвилин, щоб віруючі мусульмани могли помолитися, — ділиться враженнями соліст гурту “Чумацький Шлях” Сергій Строян. — Ми здебільшого грали українську народну музику, акомпонуючи танцюристам колективу “Веснянка”.
Українська пісня й туркам знайома
“Одного разу ми вирішили пограти просто неба, Юра взяв гітару, я — акордеон, сіли неподалік гуртожитку, де ми мешкали, й почали імпровізувати, — продовжує Сергій. — До нас підійшли кілька місцевих хлопців й турецькою почали наспівувати щось на зразок нашої пісні “В саду гуляла, квіти збирала”. Почувши знайомі мотиви, ми награли їм мелодію цієї пісні. У нас вийшла така собі інтернаціональна композиція. Крім того, я їм також наспівував пісню Віктора Павліка “Ой, мамо, шики дим”, яка у них у оригіналі звучить дещо по-іншому, але все ж є багато схожого”.
Пісні “Чумацького Шляху” турки ставлять на виклик у мобільних
“Так приємно було, коли у нашого гіда Хусейна наша пісня “Internet Маруся” заграла у телефоні, як рингтон. Ми себе зірками трішки відчули!” — хваляться хлопці.
Турецька молодь дуже схожа на нашу, але є певні відмінності у релігійних та культурних поглядах. “Турки дуже привітні. Бувало, йдеш вулицею, розглядаєш все навколо, а офіціанти тамтешніх кафешок й ресторанчиків буквально за руки починають затягувати до себе, пропонують щось замовити. Але, якщо їм щось не сподобалося, то можуть услід побажати далеко не найкращого. Але турецька молодь дуже схожа на нашу й нам багато з ким вдалося порозумітися та подружитися”, — розповідає учасник гурту Ілля.
Стамбул, де сходяться Європа і Азія
“Ми багато мандрували Стамбулом й були дуже вражені його красою. Місто поділяється Босфором на дві частини — європейську та азіатську. Ми проживали на європейській й коли був вільний час, екскурсійним пароплавом плавали на інший берег, щоб оглянути тамтешні визначні місця та просто погуляти вуличками цього незвичайного міста, — розповідають хлопці. — Побували на Принцевих островах, які розташовані у Мармуровому морі неподалік Стамбула. Там така краса, що й словами не передати! Купалися у морі, засмагали…”
Хліб та знаменитий рахат-лукум
“Нам дуже сподобався їхній хліб. Спробували також справжнього рахат-лукуму, навіть додому трішки привезли, як гостинець, — каже бас-гітарист Юрій. — Крім того, мене дуже вразило те, що там у кафешках безкоштовно подають хліб і воду. На мій погляд, це правильно, адже якщо у людини немає грошей, це ж не привід, аби не подати їй склянку води. У нас такого, на жаль, немає”.
Переможцями “International Folk Dance” стали дві грузинські команди, які показали дуже високий рівень виконання, посівши першу й другу сходинки. Хмельничани ж вибороли третє місце, проте результатом задоволені, бо ж, як кажуть, головне не перемога, а участь. “Завдяки цьому фестивалю, ми змогли налагодити багато корисних контактів, придивитися до турецьких клубів, куди у майбутньому можна було б завітати з концертом, — додає Сергій. — Тепер ми маємо друзів й у Туреччині та в інших країнах, колективи яких також брали участь у цьому фестивалі”.
Ганна Пасічник