Монотеатр “Кут” — це більше, ніж театр, адже з легкої руки його директора та актора Володимира Смотрителя він сприймається творчою молоддю міста і як своєрідний плацдарм для вияву та втілення їх ідей. Нині у “Куті” йде пошук нової форми реалізації творчих задумів.
Монотеатр “Кут” — це більше, ніж театр, адже з легкої руки його директора та актора Володимира Смотрителя він сприймається творчою молоддю міста і як своєрідний плацдарм для вияву та втілення їх ідей. Нині у “Куті” йде пошук нової форми реалізації творчих задумів.
Денис Панкратов, екс-організатор культурних заходів у “Куті”, вважає, що раніше монотеатр зосереджував у собі культурну багатогранність. Наприклад, “Нічний Кут”, на його думку, формував певне уявлення про кінематограф. Цікавим був проект “Квартирник”, ініціатором якого вперше став Дмитро Левицький, який пробував об’єднати певне коло талановитої молоді, які займаються музикою, поезією тощо. “Квартирник” пропонував цій молоді сцену, бо, зазвичай, ніде більше у місті вони не могли себе показати.
“Новачки” монотеатру мають щодо цього іншу думку. Дмитро Прудивус, один з організаторів подібних акцій у “Куті” вважає: “Ми працюємо на громадських засадах, виключно задля ідеї, тож монотеатр є місцем, де має збиратись активна молодь. Ближче до осені ми надіємось тут зробити виступи аматорських театрів. Зараз зупинилися на перегляді фільмів. Ми лише починаємо, ретельно все плануємо, щоб не “стати на ті ж граблі”, що й наші попередники. Надіюсь, що ми будемо кращими, ніж вони. У Володимира Смотрителя була ще ідея запрошувати акторів на окремі заходи до нас. Плануємо розбити план своїх акцій умовно на чотири частини: ранок, день, вечір і ніч. Зараз у “Куті” змінилась атмосфера, до чого спричинилась зміна команди”.
Нова команда поставила перед собою завдання пропагувати все українське. Зайшовши нині у “Кут”, ви побачите столик, прикрашений вишитим рушником. Щоправда, за словами організаторів, великою кількістю відвідувачів вони похвалитися поки що не можуть.
Денис Панкратов каже, що його команда прагнула завжди зберігати плюралізм культур, не обмежуватися чимось одним. Останні два роки вона намагалася розширити культурний діапазон та водночас не втратити національну специфіку. Він вважає, що позиція нової команди є невдалою, апелюючи до реалій мультикультурності.
Директор монотеатру “Кут” Володимир Смотритель висловлює своє бачення ситуації: “Для мене немає такого розподілу на старий і новий “Кут”. Мені приємно, що молодь постійно “крутиться” тут. Для мене театр — це не просто театр, це як плацдарм для тих, хто щось намагається робити, хто мислить. У нас уже є певні плани на майбутнє: присвятити першу половину дня дітям та їх батькам. Відкрити малу сцену, своєрідний “Кутотавр”, де для дітей організовуватимуть різні творчі конкурси”.
Зазначимо, що всі ці творчі експерименти молоді у “Куті”, власне, і відбуваються завдяки ініціативі самого Володимира Смотрителя, який створює тут для них атмосферу постійного творчого пошуку. І, що головне, все це відбувається на громадських засадах, що не заважає монотеатру залишатись отим чи не єдиним у місті плацдармом для самореалізації творчої молоді.
Вікторія ТАРАН