…Зачиняються зовні продов-гуваті дерев’яні дверцятка і ті одразу потрапляєш у легку напівтемряву, в якийсь інший простір, закритий з усіх сторін він набридливих сторонніх звуків, щоденних клопотів, постійного вже майже стресового для сучасної людини “не вистачає часу”, “треба”, “мушу”… Разом із дивною тишею, ніби м’яким коконом, з усіх боків огортає терпкуватий аромат деревини, приємне тепло, легкий підсвідомий післясмак меду і неспинна симфонія дзуміння бджолиних крилець зовсім поруч, під спиною, лише за потолочинами вулика-лежанки, де кожним своїм рухом маленькі Божі комашки створюють мікровібрації, що діють на людину, як своєрідний вібромасаж… Це — ще одна складова апітерапії, котру відкрили для себе й котрою діляться з іншими подружжя Миколи і Віри Пробитюків зі Старокостянтинова.
…Зачиняються зовні продов-гуваті дерев’яні дверцятка і ті одразу потрапляєш у легку напівтемряву, в якийсь інший простір, закритий з усіх сторін він набридливих сторонніх звуків, щоденних клопотів, постійного вже майже стресового для сучасної людини “не вистачає часу”, “треба”, “мушу”… Разом із дивною тишею, ніби м’яким коконом, з усіх боків огортає терпкуватий аромат деревини, приємне тепло, легкий підсвідомий післясмак меду і неспинна симфонія дзуміння бджолиних крилець зовсім поруч, під спиною, лише за потолочинами вулика-лежанки, де кожним своїм рухом маленькі Божі комашки створюють мікровібрації, що діють на людину, як своєрідний вібромасаж… Це — ще одна складова апітерапії, котру відкрили для себе й котрою діляться з іншими подружжя Миколи і Віри Пробитюків зі Старокостянтинова.
Апітерапія — це медичне використання бджолиних продуктів, пишуть енциклопедичні джерела. Апітерапія бере свій початок ще з Древнього Єгипту, Греції та Китаю, згадки про такий вид оздоровлення зустрічаються у Ведах, Біблії та Корані. А для себе Микола Пробитюк відкрив бджіл більше двадцяти років тому, саме стільки часу бджоляр займається утриманням пасіки і збором та виготовленням продукції, котру виробляють невтомні медоносні комахи. “Більшість бджолярів обмежується банальним викачуванням меду, — розповідає пасічник, — у той час, коли цілющим є практично все, що можна взяти з вулика. Навіть воскова міль — шкідник, здатний знищити всю бджолосім’ю, за умов правильного підходу до справи здатен перетворитися на ліки для людини. Звичайна полотнина, котра якийсь час полежить на вулику, може допомогти при болях, коли прикласти її до хворого місця. Є у нас на Поділлі чоловік, котрий виготовляє біостимулятори на основі воску…”
Мікровібрація, що утворюється у вулику від руху бджіл, потужне біополе комах-трудівниць, фітонциди від бджолопродуктів, а ще постійна температура у вулику +35-37 0С сприяють швидкому оновленню і відпочинку людського організму.
“Річ у тім, що згідно з науковими дослідженнями біополе людини і бджолиної сім’ї — ідентичні, — ділиться знаннями Віра Пробитюк. — У березні ми з чоловіком побували у Києві в Інституті бджільництва ім. П.Прокоповича УААН на конференції з вуликотерапії, учасниками якої стали бджолярі та лікарі з України, Росії, Білорусі. Ділилися набутим досвідом, розповідали, як застосовують вулики-лежанки у санаторіях, як вдосконалюють їхню конструкцію. Від жінки-бджоляра з Калуша взяли собі цікаву ідею: покласти у вулику-лежанці подушку з соломи та різних лікарських трав, аби створити додатково ефект аромотерапії. Зараз я працюю над втіленням цієї ідеї”.
Бджолярі з сусідніх країн визнають, що сьогодні галузь бджільництва найкраще розвинена саме в Україні. Наразі ми входимо в п’ятірку найбільших світових виробників меду — після Китаю, Аргентини, США та Мексики. У середньому в Україні виробляється 50-60 тисяч тонн меду щороку. Проте це зовсім не означає, що пасічники отримують велику підтримку з боку держави, як і на практику та культуру споживання продуктів бджільництва населенням цей факт суттєво не впливає. Більшість із нас розуміє апітерапію як поїдання меду з трилітрового слоїка з регулярністю “час від часу” або “коли на душу ляже”. А разом з тим завдяки значному вмісту глюкози, фруктози, вуглеводів бджолопродукти забезпечують організм людини легкозасвоюваною енергією, що необхідна для перебігу всіх обмінних процесів. Мікро- та макроелементи меду (залізо, мідь, марганець, магній, калій, кальцій, натрій) за складом і кількісним співвідношенням близькі до крові людини. А ще до складу меду входять органічні кислоти (яблучна, лимонна, молочна, щавлева, оцтова, янтарна) і фітонциди, що зумовлюють бактерицидні властивості продукту. От вам користь і насолода в одній ложці! Лише медовух існує стільки видів, що й не перелічити: ставлені, варені, з травами, з цвітом, з ягодами!
Київ, Житомир, Луцьк, Чернівці, Вінниця, Хмельницький — неповний перелік міст, де подружжя пасічників побувало на виставках-ярмарках зі своєю продукцією. А ось “полежати на вулику” запропонували землякам уперше цього літа, поставивши одну лежанку вдома, а іншу — в рідному селі Миколи Пробитюка Ілляшівці. “У селі люди приходять “на вулик”, коли хочуть, і оздоровлюються скільки хочуть. Знають, де лежить ключ від лежанки, користуються у власне задоволення, ніхто нікого не контро-лює, лише при нагоді припрошую не згайнувати можливості відновити здоров’я за допомогою бджіл”, — ділиться секретами “комерції” пан Микола. А пані Віра розповідає, що першими відвідувачами домашнього вулика-лежанки стали сусіди: “Звісно, спершу була деяка пересторога, але новинка зацікавила людей, почали переказувати одне одному — спрацювало “людське радіо”. Одна жінка прийшла з ціпком, а тепер уже ходить без нього. Всі в один голос відзначають безперечне емоційне покращення, поліпшення настрою і бадьорість після таких бджолиних сеансів”.
Отож, виходить, недарма в Україні бджолу віддавна називають Божою комахою. І сльози розіп’ятого Христа, котрі за переказами перетворилися на бджіл, ніколи не перестануть приносити користь кожній людині, аби лишень ми цього захотіли.
Оксана Радушинська
Фото Петра Радушинського